Духовність — це не якась зовнішня мета, яку треба шукати, а частина божественного ядра кожного з нас, яку ми маємо розкрити.
Як тварини, ми ходимо по землі. Як носії божественної сутності, ми серед зірок. А як люди — ми ніби затиснуті посередині: шукаємо, як примирити парадокс — як прокладати шлях на землі, прагнучи чогось більш постійного й глибшого.
Зцілення від трьох «С» — стресу, напруги й поспіху — можна знайти в трьох «W»: у праці відданої практики, в мудрості, що приходить від розуміння себе й світу, та в поклонінні. Бо зрештою віддання того, що ми не можемо контролювати, дозволяє его розслабитися й втратити тривогу власного безмежно малого «я» в безмежжі Божественного.