Якщо ти вивчиш писання містиків, ти завжди знайдеш у них речі, що виглядають як парадокси — як у дзен, зокрема.
Дзен справді надзвичайно простий — доки не намагаєшся бути «розумним» або обходити навколо! Дзен — це просто відчуття й ясне розуміння… що за множинністю подій і істот у цьому Всесвіті стоїть лише одна енергія — і вона проявляється як ти, і все є нею. Практика дзену — зрозуміти цю одну енергію так, щоб «відчути її кістками».
У дзен бідність — добровільна, і її вважають не стільки бідністю, скільки простотою, свободою від зайвого, незахаращеністю.
Сутнісно саторі — це раптовий досвід. Його часто описують як «перевертання» розуму — так само, як терези раптом перевертаються, коли в одну шальку достатньо насипати матеріалу, щоб переважити вагу в іншій. Тому це переживання зазвичай стається після тривалих і зосереджених зусиль, спрямованих на пошук сенсу дзен.
Хоча дзен переживається як глибоко «незначне», воно має наслідки в тому сенсі, що його можна застосувати в будь-якому напрямі, в будь-якій уявній людській діяльності; і де б його не застосували, воно надає роботі неповторної якості.
Дзен — це шлях визволення. Він не стосується пошуку того, що добре чи погано, вигідно чи невигідно, а лише того, що є.
Але трансформація свідомості, яку здійснюють у даосизмі та дзені, більше схожа на виправлення хибного сприйняття або на лікування хвороби. Це не процес набуття — ні дедалі більшого накопичення фактів, ні дедалі більших навичок — а радше «розучування» неправильних звичок і поглядів. Як казав Лао-цзи: «Учений щодня набуває, а даос щодня втрачає».
У житті так само, як і в мистецтві, дзен ніколи не витрачає енергію на пояснення; він лише вказує.
Дзен — це визволення від часу. Бо якщо ми відкриємо очі й побачимо ясно, стане очевидно: немає іншого часу, окрім цього миттєвого «тут і зараз», а минуле й майбутнє — це абстракції без будь-якої конкретної реальності.
Ось що означає дзен — бути відстороненим: це не означає бути без емоцій чи почуттів, а означає бути таким, у кого почуття не липнуть і не блокуються, і через кого переживання світу проходять, як відбитки птахів, що летять над водою.
Життя дзен починається, отже, з розчарування в гонитві за цілями, які насправді не існують: добро без зла, задоволення самості, що є лише ідеєю, і завтрашній день, який ніколи не приходить.
Дзен… не плутає духовність із думками про Бога, коли ти чистиш картоплю. Дзен-духовність — це просто чистити картоплю.
У всьому сенс дзену — призупинити правила, які ми наклали на речі, і побачити світ таким, як він є.
Одного разу я говорив із майстром дзен, і він сказав: «Ти будеш моїм учнем». Я подивився на нього й запитав: «А хто був учителем Будди?» Він мить дивно на мене глянув, а потім розсміявся й дав мені шматочок конюшини.
У певному сенсі дзен — це відчуття життя, а не відчуття чогось про життя.
Справжній дзен давніх китайських майстрів був «ву-ших» — або «без метушні».
Залишатися спійманим в ідеях і словах про дзен — як кажуть давні майстри — це означає «пахнути дзеном».
Це марна трата часу. Якщо ти справді розумієш дзен… ти можеш використати будь-яку книжку. Можна використати Біблію. Можна використати «Алісу в Країні Див». Можна використати словник — бо… звук дощу не потребує перекладу.