Дзен — це не якась вишукана особлива майстерність життя. Наше вчення — просто жити завжди в реальності, у її точному сенсі. Наш шлях — робити наші зусилля мить за миттю.
Дзен — всюди… Але для тебе дзен — прямо тут.
Якщо ти хочеш вивчати дзен, забудь усі свої попередні уявлення й просто практикуй дзадзен та подивись, який досвід матимеш у практиці. Це й є природність.
Таємниця Сото-дзен — лише два слова: «не завжди так…». Японською це два слова, англійською — три. Ось у чому секрет нашої практики.
Дзен — це не якийсь різновид збудження, а зосередження на нашій звичній щоденній рутини.
Практика розуму в дзені — це розум початківця. Потрібна невинність першого дослідження — «хто я?» — вона потрібна протягом усієї практики дзен. Розум початківця порожній, вільний від звичок експерта; він готовий приймати, сумніватися й бути відкритим до всіх можливостей. Це такий розум, який бачить речі такими, як вони є, і який крок за кроком та раптово може осягнути первісну природу всього.
Ті, хто сидить ідеально фізично, зазвичай витрачають більше часу, щоб отримати справжній шлях дзен.
Якщо ти розумієш справжню практику, то стрільба з лука чи інші заняття можуть бути дзеном. Якщо ж ти не розумієш, як практикувати стрільбу з лука в її істинному сенсі, то навіть якщо ти дуже старанно практикуєш, ти здобудеш лише техніку. Вона не допоможе тобі наскрізь. Можливо, ти влучиш у ціль без зусиль, але без лука й стріли ти нічого не зробиш. Якщо ти розумієш суть практики, то навіть без лука стрільба допоможе. А як здобути таку силу чи здатність — це лише через правильну практику.
Люди кажуть, що практикувати дзен важко, але це непорозуміння щодо причини. Це не важко через те, що важко сидіти в позі «хрест-навхрест» чи досягати просвітлення. Це важко тому, що важко зберігати чистоту розуму й чистоту практики — у її фундаментальному сенсі.
Для учнів дзену бур’ян — скарб. З таким ставленням усе, що ти робиш, стає мистецтвом.
Немає потреби глибоко розуміти дзен.
Таємниця дзен — лише в двох словах: не... завжди... так.
Справжня свобода — не відчувати себе обмеженим, коли ти носиш цей дзенський одяг, цю клопітку формальну одежу. Так само й у нашому метушливому житті ми маємо носити цю цивілізацію, не переймаючись нею, не ігноруючи її й не потрапляючи в її пастку.
Вабі означає стримано, бідно, просто й функціонально. Воно вказує на вихід за межі примх моди й примх стилю. Дух вабі пронизує всі мистецтва дзен — від каліграфії до карате, від чайної церемонії до дзен-бойового стрільби з лука.
Справжня мета дзен — бачити речі такими, як вони є; спостерігати речі такими, як вони є; і відпускати все, як воно йде. Практика дзен — це відкрити наш малий розум.
Для учнів дзен бур’ян — скарб.
Дзенівський шлях каліграфії — писати найпростіше й найпряміше, ніби ти початківець: не намагаючись зробити щось майстерним чи красивим, а просто пишучи з повною увагою, ніби ти вперше відкриваєш те, що пишеш. Тоді в твоєму письмі буде вся твоя справжня природа.