Співчуття відповідає нашому фізичному стану, тоді як гнів, страх і недовіра шкодять нашому благополуччю. Тому, так само як ми вчимося важливості фізичної гігієни для фізичного здоров’я, щоб мати здорові думки, нам потрібно навчитися певної емоційної гігієни.
Тяжкі часи будують рішучість і внутрішню силу. Через них ми також можемо навчитися бачити марність гніву.
Правильний спосіб поводитися з ментальною нещасливістю має бути також і в розумі. На емоційному рівні гнів, страх і турбота приносять нещастя. Вчені кажуть, що вони «вгризаються» в нашу імунну систему. З іншого боку, ми також маємо здатність до прихильності й співчутливої турботи про благополуччя інших.
Найглибше джерело моєї розумової радості — мій спокій. Нічого не може зруйнувати його, окрім мого власного гніву.
На будь-якому рівні — індивідуальному, сімейному, місцевому, національному чи міжнародному — мир має народжуватися з внутрішнього миру. Наприклад, молитися про мир, продовжуючи плекати гнів, — марно. Навчання розуму й подолання гніву діє значно ефективніше, ніж сама лише молитва. Гнів, ненависть і заздрість ніколи не розв’язують проблем; лише любов, турбота й повага можуть це зробити.
Гнів — справжній руйнівник наших добрих людських якостей; ворог із зброєю не може знищити ці якості, але гнів може. Гнів — наш справжній ворог.
Якщо ми, люди, покладаємося лише на матеріальний розвиток, ми не можемо бути певні позитивного результату. Використання технологій, мотивованих гнівом і ненавистю, радше буде руйнівним. Воно принесе користь лише тоді, коли ми прагнутимемо добробуту всіх істот. Люди — єдиний вид, який має потенціал знищити світ. Через ризики неконтрольованого бажання й жадібності нам потрібно плекати задоволеність і простоту.
Розвиток любові й співчуття та зменшення гніву й злості — це універсальна діяльність, яка не потребує віри в жодну релігію.
Схоже, депресія пов’язана зі страхом, гнівом і розчаруванням. Коли ти в поганому настрої, навіть якщо ти зустрічаєшся з друзями, ти не відчуваєш радості від їхньої компанії. Але коли ти в доброму настрої, навіть якщо щось іде не так, ти можеш впоратися без труднощів. Ось чому, ставлячи себе в добрий настрій і розвиваючи в собі відчуття люблячої доброзичливості, ти здобуваєш більшу внутрішню силу.
Недостатньо бути співчутливим. Ти маєш діяти. Є два аспекти дії. Перший — подолати викривлення й страждання власного розуму, тобто заспокоїти й зрештою приборкати гнів. Це дія зі співчуття. Інший — більш соціальний, більш публічний. Коли у світі треба зробити щось, щоб виправити кривди, і якщо ти справді переймаєшся тим, щоб принести користь іншим, ти маєш включитися, бути залученим.
Справжній мир ґрунтується на внутрішньому мирі, бо ти не можеш збудувати мир на основі гніву.
Щастя не може прийти з ненависті чи гніву. Ніхто не скаже: «Сьогодні я щасливий, бо зранку я був у гніві». Навпаки, люди відчувають неспокій і сум і кажуть: «Сьогодні я не дуже щасливий, бо зранку я втратив самовладання».
Найчастіше гнів — це насправді ознака слабкості, а не сили.