Смійся з тими, хто сміється, плач із тими, хто плаче, але не занурюйся в річку ілюзії світу. Тримайся берегів.
Усе, що відбувається, є причиною всього, що відбувається. Причин безліч; думка про єдину причину — ілюзія.
Світ — ілюзія. Чому він нереальний? Бо жодне знання не залишиться постійним, як справжнє знання. Я мав багато ідентичностей: я був дитиною, я був хлопчиком, я був підлітком, я був чоловіком середнього віку, я був старим. Як і інші ідентичності, я думав, що вони залишаться незмінними — але вони не залишалися. Зрештою я став дуже старим… То яка ж ідентичність була чесною зі мною?
Відмовся мислити в термінах «цього» чи «того». Усякий біль потребує дослідження. Розум — це ніщо інше, як Самість. Припущення затуманює реальність, не знищуючи її. Усяке розділення, будь-яка форма відчуження й віддалення — хибні. Твоє «бути людиною» зумовлене ілюзією простору й часу. Розум створює час і простір і приймає власні творіння за реальність.
Граючись із різними підходами, можна уникати руху всередину — через опір, через страх відмовитися від ілюзії бути кимось або чимось певним. Із усіх прив’язаностей любов до себе — перша. Світло й любов безособові. Коли ти не вважаєш себе ні тим, ні іншим, увесь конфлікт припиняється. Будь-яка спроба щось зробити зі своїми проблемами приречена на невдачу, бо те, що спричинене бажанням, можна скасувати лише свободою від бажання. Ти не позбудешся проблем, не відмовившись від ілюзій.