Ма має бути дух діалогу. Коли ми бачимо будь-які розбіжності, мусимо думати, як розв’язати їх на основі визнання єдності всього людства. Це — сучасна реальність.
Усі істоти походять із материнського лона. Ми маємо ясно усвідомити єдність усього людства.
Коли людство щасливе — я маю користь. Коли людство в біді або в насильстві — я не можу від цього втекти.
Якщо ми зможемо плекати турботу про інших, пам’ятаючи про єдність людства, ми збудуємо більш співчутливий світ.
Ми маємо мати чисту, чесну й теплу мотивацію, а понад нею — рішучість, оптимізм, надію й здатність не впадати у зневіру. Вся людськість залежить від цієї мотивації.
Якщо кожен із нас навчиться ставитися одне до одного більше з милосердя, відчуваючи зв’язок між собою й глибоко визнаючи нашу спільну людяність, і найважливіше — навчити цьому наших дітей, я вірю, що це може значно зменшити багато конфліктів і проблем, які ми бачимо сьогодні.
Багато чинників, які нас розділяють, насправді значно поверховіші за те, що нас об’єднує. Попри всі відмінності — расу, мову, релігію, стать, багатство тощо — ми всі рівні щодо нашої фундаментальної людяності.
Як люди, кожен із нас має відповідальність піклуватися про людство. Вияв турботи про інших приносить внутрішню силу й глибоке задоволення. Як соціальні істоти, люди потребують дружби, але дружба не приходить із багатства й влади — вона народжується з прояву співчуття й турботи про інших.