Тривога — це продукт гарячкової уяви, що діє під впливом бажань... Вона є необхідним наслідком прив’язаності до минулого або до очікуваного майбутнього й завжди тримається в якійсь формі, доки розум повністю не відокремиться від усього.
У розумі є дуже небагато речей, які «з’їдають» стільки енергії, як турбота. Це одна з найважчих речей — не турбуватися ні про що. Турбота відчувається тоді, коли справи йдуть не так, але щодо минулих подій марно бажати, щоб вони були інакшими. Заморожене минуле — таким і є, і жодна турбота не зробить його іншим. Але обмежений его-розум ототожнює себе зі своїм минулим, заплутується в ньому й підтримує муки незадоволених бажань.
Коли ви всі стаєте ближчими до Мене, коли з’являються можливості наблизитися до Мене, усе добре й погане всередині вас виходить, так би мовити, іскрами… усі відбитки минулого, накопичення давніх санскар — усі оманливі речі, що включають і добре, і погане — виходять назовні. Моя близькість, моя інтимність із вами просто змінює цю масу санскар, і інколи ти бачиш, як вилітають іскри добра й зла.
Живи все більше й більше в Присутньому — вічно прекрасному, що простягається за межі минулого й майбутнього.