Ти існуєш у часі, але належиш вічності — ти є проникненням вічності у світ часу. Ти безсмертний, живеш у тілі смерті. Твоя свідомість не знає смерті й не знає народження. Народжується й помирає лише твоє тіло. Але ти не усвідомлюєш своєї свідомості. Ти не усвідомлюєш власної свідомості — і в цьому вся майстерність медитації: стати свідомим свідомості самої.
Допомагайте людям медитувати, бо немає нічого більш творчого, ніж медитація. Кожне мистецтво й кожна творчість можуть неймовірно посилитися завдяки медитації. Якщо хтось — художник — і починає медитувати, його картина зробить раптовий стрибок: стане надзвичайно глибокою, бо все, що ти малюєш, відображає твій розум. Якщо розум іде глибше — твій живопис ітиме глибше. Ти малюєш свій розум. Що ще можна малювати? Ти малюєш себе.
Справді творча людина не прагне панувати над кимось. Вона так безмежно радіє життю — вона хоче творити, вона хоче співтворити з Богом. Творчість — це молитва. І щоразу, коли ти створюєш щось, у ті миті ти з Богом: ти йдеш разом із Богом, ти живеш у Бозі. Чим більше ти твориш — тим більше ти божественний. Для мене творчість — це релігія. Мистецтво — лише вхід до храму релігії.
Пам’ятай від цієї миті: завжди обирай те, що є добрим для тебе і добрим для інших. Обирай творчість. Стань благословенням для існування — бо це єдиний спосіб, яким ми можемо переконати Бога стати благословенням для нас. Це єдина справжня молитва: стати благословенням для всіх — для людей, для тварин, для дерев, для життя в усіх його формах. Якщо залишатися свідомо уважним — повільно-повільно мистецтво вивчається; повільно-повільно воно стає природним.
Сучасне мистецтво — дитяче, не «по-дитячому», пам’ятай: дитяче; не невинне, а дурне, божевільне, патологічне. Ми маємо позбутися цього напряму. Ми маємо створити новий вид мистецтва, новий вид творчості. Ми маємо знову принести світові те, що Ґурджиєв називає об’єктивним мистецтвом.
Будь творчим у цьому сенсі — і твоя творчість стане даром Богові. Бог дав тобі стільки дарів, Гарімо; щось МАЄ бути зроблено — з глибокою вдячністю. Але пам’ятай: без мотиву — не як засіб, а як самоціль. Мистецтво заради мистецтва, творення заради творення, любов заради любові, молитва заради молитви.
Найвищий вид мистецтва, якому можна навчитися, — це мистецтво любити, а найвища креативність і найвищий витвір мистецтва народжуються з таланту — медитації.
Мистецтво заради мистецтва, творення заради творення, любов заради любові.
Усі люди народжуються з здатністю насолоджуватися, але не з умінням. Люди думають: раз вони живі, дихають і існують — значить, вони знають, як насолоджуватися. Це чиста дурість. Насолода — велике мистецтво, велика дисципліна. Це така ж тонка дисципліна, як музика, поезія чи малярство. Це найвища творчість.
Чи ти створюєш, чи спостерігаєш об’єктивний акт творчості — медитація має бути ключем. Без неї розум може лише розкидати на полотні свої кошмари. Багато картин великих митців — Поля Ґогена чи Пікассо — майже як блювання. Вони не могли вмістити свою агонію й страждання — тож виливали їх на полотно, щоб полегшити себе. Справжнє об’єктивне мистецтво — не полегшення; це не хвороба, від якої ти хочеш позбутися. Це блаженство, яким ти хочеш поділитися. І коли ділишся — воно зростає: чим більше ти його розділяєш, тим більше його стає.
Об’єктивне мистецтво — це цілком протилежне. Людина не має нічого кидати назовні — вона цілковито порожня, абсолютно чиста. Із цієї тиші, із цієї порожнечі народжується любов, співчуття, і з цієї тиші постає можливість творчості. Ця тиша, ця любов, це співчуття — це якості медитації.