Ти існуєш у часі, але належиш вічності — ти є проникненням вічності у світ часу. Ти безсмертний, живеш у тілі смерті. Твоя свідомість не знає смерті й не знає народження. Народжується й помирає лише твоє тіло. Але ти не усвідомлюєш своєї свідомості. Ти не усвідомлюєш власної свідомості — і в цьому вся майстерність медитації: стати свідомим свідомості самої.
Ти не можеш створити любов без мистецтва.
Дзен — це не якась вишукана особлива майстерність життя. Наше вчення — просто жити завжди в реальності, у її точному сенсі. Наш шлях — робити наші зусилля мить за миттю.
Таємниця звуку — це містицизм; гармонія життя — це релігія. Знання вібрацій — це метафізика, аналіз атомів — наука, а їхнє гармонійне поєднання — мистецтво. Ритм форми — це поезія, а ритм звуку — музика. Це показує, що музика є мистецтвом мистецтв і наукою всіх наук; і вона містить у собі джерело всіх знань.
Те, що ми називаємо музикою в повсякденній мові, — лише крихітний відбиток, який наш інтелект вихопив із тієї музики або гармонії всього Всесвіту, що працює за всім, і яка є джерелом та початком природи. Саме тому мудреці всіх епох вважали музику священним мистецтвом. Бо в музиці той, хто бачить, може розгледіти образ усього Всесвіту; а мудрі можуть тлумачити таємницю й природу того, як працює весь Всесвіт, у царині музики.
Мистецтво навчати — це терпимість. Смиренність — мистецтво навчатися.
Сучасна людина надто нетерпляча й хоче оволодіти мистецтвом медитації негайно.
Велике мистецтво — мати достаток знань і досвіду: знати багатство життя, красу існування, боротьбу, страждання, сміх, сльози — і водночас тримати розум дуже простим; а простий розум можливий лише тоді, коли ти вмієш любити.
Мистецтво має унікальну здатність брати ту чи іншу грань послання й переводити її в кольори, форми та звуки, які живлять інтуїцію тих, хто дивиться й слухає.
Допомагайте людям медитувати, бо немає нічого більш творчого, ніж медитація. Кожне мистецтво й кожна творчість можуть неймовірно посилитися завдяки медитації. Якщо хтось — художник — і починає медитувати, його картина зробить раптовий стрибок: стане надзвичайно глибокою, бо все, що ти малюєш, відображає твій розум. Якщо розум іде глибше — твій живопис ітиме глибше. Ти малюєш свій розум. Що ще можна малювати? Ти малюєш себе.
Мистецтво, натхнене любов’ю, веде в вищі сфери, і таке мистецтво відкриє для тебе внутрішнє життя.
Якщо ми знаємо божественне мистецтво зосередження, якщо знаємо божественне мистецтво медитації, якщо знаємо божественне мистецтво споглядання — тоді легко й свідомо ми можемо поєднати внутрішній світ із зовнішнім.
Справжнє мистецтво має джерело в трансцендентному — у невиявленому полі чистої свідомості, незмінному й безсмертному полі всіх можливостей… Коли усвідомлення митця налаштовується на цей центр нескінченної творчості, його твір дихає повнотою життя, живить творця — митця — і надихає його шанувальників хвилями блаженства.
Те, чого наука не може проголосити, мистецтво може лише натякнути; те, що мистецтво натякає мовчки, поезія промовляє вголос; але те, чого поезія не може пояснити словами, музика може висловити. Хто знає таємницю вібрацій — той справді знає все.
Уся справжня творчість має допомогти душі усвідомити своє внутрішнє «я».
У старіння є своя краса. Це прекрасна стадія для внутрішньої роботи. У тебе є шанс не бути так залежним(ою) від соціального схвалення. Можна бути трохи ексцентричнішим(ою). Можна бути більше наодинці. І можна досліджувати самотність та нудьгу замість того, щоб боятися їх. У старінні є мистецтво й можливість.
Піднімайся, переступи через себе. Ти — людина, і вся природа людини — це стати більшою, ніж вона сама.
Щойно ти навчишся мистецтву розслаблення, усе відбувається спонтанно й без зусиль.
Немає нічого такого, про що можна було б адекватно говорити, і вся майстерність поезії — сказати те, що неможливо сказати.
Життя навчає мистецтву відпускати в кожній події. Коли ти навчишся відпускати, ти будеш радісним(ою); і щойно ти почнеш бути радісним(ою), тобі буде дано більше.
У мистецтві інтерес має бути зосереджений на головній темі.
Для досконалого виконання будь-якого мистецтва тобі треба вкорінити в кістках відчуття вічного теперішнього — бо це таємниця правильного часу. Без поспіху. Без гальмування. Лише відчуття, що ти пливеш разом із ходом подій — так само, як танцюєш під музику: ні не намагаючись випередити, ні відставати. Поспіх і затримка — однакові способи опиратися теперішньому.
Є мистецтво бачити речі такими, як вони є: без називання, без того, щоб потрапляти в мережу слів, без думок, які втручаються в сприйняття.
Любити когось, хто тобі подобається, — незначно. Любити когось лише тому, що він/вона любить тебе, — не має великого значення. Любити того, хто тобі не подобається, — означає, що ти засвоїв урок життя. Любити того, хто звинувачує тебе без причини, — показує, що ти навчився мистецтву жити.
Справді творча людина не прагне панувати над кимось. Вона так безмежно радіє життю — вона хоче творити, вона хоче співтворити з Богом. Творчість — це молитва. І щоразу, коли ти створюєш щось, у ті миті ти з Богом: ти йдеш разом із Богом, ти живеш у Бозі. Чим більше ти твориш — тим більше ти божественний. Для мене творчість — це релігія. Мистецтво — лише вхід до храму релігії.