З радості народжуються люди; заради радості живуть; у радості тануть у смерті. Смерть — це екстаз: вона знімає тягар тіла й звільняє душу від усякого болю, що виникає з ототожнення з тілом. Це припинення болю й скорботи.
В Індії є історія про юнака, який вмирає. Чуючи навколо ридання скорботи, він вигукнув: «Не ображайте мене вашими криками співчуття. Коли я злітаю в землю вічного світла й любові — саме я маю відчувати за вас. Для мене вже немає хвороби, ламання кісток, смутку, нестерпних серцевих мук. Я мрію про радість, я ковзаю в радості, я дихаю радістю повсякчас».
Ті, хто дивиться на поверхню моря, мають бачити народження й смерть хвиль; але ті, хто шукає глибини океану, бачать одну неподільну масу води. Так само: ті, хто визнає «життя» й «смерть», кидаються сумом; а ті, хто живе в безмежній надсвідомості, бачать і відчувають Єдине невимовне Блаженство.