Навіть якщо гопі слухалися, у них усе ще було багато сумнівів. Як річка розступилася, якщо те, що вони говорили, не було правдою? Справді, відповідь у тому, що все було питанням «діяння» (doership). Якщо твій розум каже: «Я це зробив», ти маєш прийняти результат своєї дії. Але пам’ятай: «діяння» приходить ізсередини, а не від того, що ти промовляєш вустами. Якщо людина має стан знання, що вся робота робиться тілом і чуттями, тоді вона вільна від наслідків.
Пам’ятай: якщо ти не мотивуєш себе сам, то переконання чи тиск інших не спрацюють.
Як ми заздалегідь плануємо наші тіла й наші життя? Через власну карму. Кожної миті, коли ми щось робимо, в нас лишається відбиток цієї карми. Сукупність цих кармічних відбитків спрямовує нас туди, куди йти, і що робити. Наприклад, поїздка на духовний ретрит — це нагромадження карми. Спершу з’явилася думка; можливо, хтось розповів тобі про це. Потім проявилося бажання поїхати. Далі ти планував, як узяти відпустку від роботи, як розпорядитися грошима, як подорожувати й яку одежу треба. Ти мав виконати багато карм лише заради одного бажання, і сукупність цієї карми та нагромадження планування називається пракалпітта — заздалегідь продумане.