Якщо мета — осягнути Верховне Буття, тобі слід стати безегоїстим. Це потребує самопраці. Садхак має наполегливо працювати. Він має щиро молитися про усунення негативних схильностей. Ця молитва — не щоб здобути щось або виконати якісь бажання. Вона — щоб вийти за межі всіх досягнень. Вона — щоб піднятися над усіма бажаннями.
Розглядай будь-яку працю, яку ти робиш, як працю, що походить із волі Бога.
Діти, жодне зернятко з їжі, яку ми їмо, не зроблено лише нашими власними зусиллями. Те, що приходить до нас у вигляді їжі, — це праця інших, щедрість Природи й співчуття Бога. Навіть якщо в нас є долари, нам усе одно потрібна їжа, щоб втамувати голод. Хіба можна їсти долари? Тому ніколи не їж нічого, не помолившись спершу з покорою.
Якщо ти виконуєш свою роботу, сприймаючи її як дхарму, твої дії стають священними.
Яку б роботу ми не робили, наш розум має бути зосереджений на Бозі.
Сьогодні люди живуть, щоб працювати, а не працюють заради життя. Вони забули свою справжню мету. Відтак вони забули свою дгарму. Немає спілкування між серцями, немає спільності. Втративши дотик до сердець інших, ми стаємо цілком ізольованими. Але насправді ми не ізольовані острови — ми ланки одного ланцюга.
Співай свою мантру, коли зайнятий працею. Так розум безперервно зосереджуватиметься на Ньому.