Кожна жива істота на землі любить життя понад усе. Навіть найменша комаха, чиє життя триває лише мить, намагається втекти від будь-якої небезпеки, щоб прожити ще трохи. І бажання жити найбільш розвинене в людині.
Речі виглядають інакше з кожної різної площини, з якої ти на них дивишся. І коли людина, що стоїть на рівній землі, питає людину, яка стоїть на вершині гори: «Ти теж віриш у щось?» — вона не зможе сказати багато. Той, хто питає, має піднятися на вершину й побачити. До того часу між ними не може бути зв’язку розмови.
Наша духова сутність — справжня частина нас; тіло — лише її одяг. Людина не знайде миру в кравця, бо її пальто звідти; так само дух не може отримати справжнього щастя від землі лише тому, що його тіло належить землі.
Коли ми слухаємо музику природи, ми бачимо: усе на Землі додає свою ноту до її гармонії.
Тому закон містиків — бачити всі речі, переживати все: і небесне, і земне — та при цьому говорити небагато; бо душі, нездатні зрозуміти можливість їхнього досягання, висміюватимуть їх.