Sri Chinmoy Tsytaty pro Існування
Коли ти медитуєш, насправді ти входиш у спокійний або нерухомий, тихий розум. Ми маємо повністю усвідомлювати прихід і напад думок. Тобто ми не дозволимо жодній думці — божественній чи небожественній, добрій чи поганій — увійти в наш розум. Розум має бути абсолютно тихим. Тоді треба піти глибше всередину; там ми маємо спостерігати за нашим справжнім існуванням.
Вдячність — це не просто слово; це не просто поняття. Це живе дихання твого справжнього існування на землі.
Коли ми медитуємо, насправді ми входитьмо в порожній, спокійний, нерухомий, тихий розум. Ми занурюємося глибоко в себе й наближаємося до нашого справжнього існування — нашої душі. Коли ми живемо в душі, ми відчуваємо, що медитуємо ніби спонтанно. На поверхні моря — безліч хвиль, але море внизу не зазнає впливу. У найглибших глибинах, на дні моря, — вся тиша. Тож коли ти починаєш медитувати, спробуй спершу відчути власне внутрішнє існування. Тобто дно моря: спокій і тиша. Відчуй, що все твоє єство наповнене миром і тишею.
Надія — це не просто бажання. Це провісник нового світанку, який повільно, рівно й безпомилково виходить на передній план і зрештою стає реальністю існування.
Внутрішнє світло насправді походить від душі; воно вже всередині нас. Лише-но ми матимемо вільний доступ до своєї душі, ми побачимо, що це світло виходить на передній план, щоб пронизати все наше зовнішнє існування.
