Sri Chinmoy
Sri Chinmoy Tsytaty pro мир
Найбільше нещастя, яке може спіткати людину, — втратити внутрішній спокій. Ніяка зовнішня сила не може забрати його. Це власні думки й власні вчинки крадуть його в нас.
Мир — це щось відчутне. Він приглушує спрямовану назовні енергію розуму й живить серце, що прагне. Мир — не лише відсутність сварок і бійок. Справжній мир не залежить від гуркоту світу — ні зовнішнього, ні внутрішнього. Це море миру — у нашій владі, якщо ми практикуємо духовне життя.
Якщо в тебе є внутрішній мир, ніхто не може змусити тебе бути рабом зовнішньої реальності.
Не звинувачуючи світ, не відвертаючись від світу, а лише люблячи світ, я знаходжу мир у розумі.
Пробач — і матимеш щастя. Забудь — і матимеш задоволення. Пробач і забудь — і матимеш вічний мир і всередині, і зовні.
Бог не забув дати нам мир. Він лише чекає, щоб ми попросили.
Мир — чужинець для жорсткого розуму. Мир — гість у гнучкому серці.
Духовність — це наука, що навчає нас, як досягти спокою в розумі та найвищого задоволення. Зараз ми прагнемо багатьох, багатьох речей, але ніщо, що ми отримуємо, не задовольняє нас. Духовність каже: задоволення можна знайти лише тоді, коли ти ведеш доброчесне й божественне життя — життя простоти, чистоти й смирення.
Що таке медитація? Медитація — це наша свідома усвідомленість того, що в нас є безмежне й велике. Медитація дарує нам Мир, Світло й Блаженство.
Мир, якого ми досягаємо, коли ми нічого не очікуємо від світу, але лише даємо, даємо й даємо безумовно — те, що маємо, і те, ким є.
Мир — це наше внутрішнє багатство. Ми можемо винести це внутрішнє багатство назовні лише тоді, коли не очікуємо нічого від зовнішнього світу й усе — від Верховного Керманича всередині нас, у Час Божого Вибору.
Мир не означає відсутності війни. Мир означає присутність гармонії, любові, задоволення й єдності. Мир — це потік любові в сім’ї світу.
Мир починається тоді, коли закінчуються очікування.
Мир — це те, чим ми стаємо. Лише коли ми самі є миром, тоді можемо дарувати мир світові й приймати мир від світу.
Коли ми медитуємо, насправді ми входитьмо в порожній, спокійний, нерухомий, тихий розум. Ми занурюємося глибоко в себе й наближаємося до нашого справжнього існування — нашої душі. Коли ми живемо в душі, ми відчуваємо, що медитуємо ніби спонтанно. На поверхні моря — безліч хвиль, але море внизу не зазнає впливу. У найглибших глибинах, на дні моря, — вся тиша. Тож коли ти починаєш медитувати, спробуй спершу відчути власне внутрішнє існування. Тобто дно моря: спокій і тиша. Відчуй, що все твоє єство наповнене миром і тишею.
Немає такої ціни, яку було б надто дорого заплатити за внутрішній мир.
Якщо я справді хочу в житті внутрішнього миру, то не маю займатися тим, що роблять і кажуть інші люди.
Наша душа живе в Мирі й живе заради Миру. Якщо ми живемо життя в мирі, ми завжди збагачуємося, а не біднішаємо. Наш внутрішній мир безмежний; як безмежне небо, він охоплює все.
Лише через внутрішній мир ми можемо мати справжню зовнішню свободу.
Поки в нас немає глибокого миру всередині, ми не можемо сподіватися мати мир у зовнішньому світі. Ти й я створюємо світ тими вібраціями, які пропонуємо йому. Якщо ми зможемо покликати мир і подарувати його комусь іншому, ми побачимо, як мир розширюється від однієї до двох людей — і поступово до всього світу. Мир у світі настане через досконалість окремих людей. Якщо в тебе є мир — у мене є мир, у нього є мир, у неї є мир — тоді автоматично настане всесвітній мир.
Лише через медитацію ми можемо здобути тривалий мир — божественний мир. Якщо зранку ти медитуєш душею й отримуєш мир хоча б на одну хвилину, ця одна хвилина миру пронизуватиме весь твій день. А коли медитація найвищого рівня — тоді справді приходить стійкий мир, світло й радість. Нам потрібна медитація, бо ми прагнемо зростати в світлі й здійснювати себе в світлі. Якщо це наше прагнення, якщо це наша спрага — медитація є єдиним шляхом.
Мить правди може й має зробити світ прекрасним. Мить миру може й має врятувати світ. Мить любові може й має зробити світ досконалим.
Коли ми слухаємо Внутрішній Голос, наше зовнішнє життя наповнюється миром.
Людина вигадує війну. Людина відкриває мир. Вона вигадує війну ззовні. Вона відкриває мир усередині. Війна — те, що людина кидає. Мир — те, що людина сіє. Усмішка війни — це потік людської крові. Усмішка миру — це любов, що вгорі й унизу.