Swami Paramananda

Індійський монах та поет.

Духовний учитель та поет, відомий тим, що приніс східні вчення світовій аудиторії. Він наголошував на внутрішньому мирі, безкорисливому служінні та медитації як шляхах до просвітлення. Його писання, часто виражені в ліричній та медитативній мові, надихають шукачів плекати як духовну мудрість, так і співчуття в повсякденному житті. Він залишається шанованим за його синтез відданості та універсальної філософії.

Swami Paramananda Tsytaty pro душу

All Смерть(5)Життя(5)Розум(5)Природа(4)Душа(4)Зло(4)Бог(4)Серце(3)Задоволення(3)Знання(3)Невігластво(3)

Ідея нагороди й покарання також походить звідси. Що б ми не сіяли, мусимо пожинати. Інакше бути не може. [...] Якщо людина проводить усе життя в злих думках і в неправедних ділах, то їй марно шукати щастя в майбутньому; бо наше «після» — не справа випадку, а наслідок реакції на наші теперішні дії. [...] Але ніколи не слід забувати, що всі ці уявлення про нагороду й покарання існують у царині відносності або скінченності. Жодна душа не може бути приречена на вічну загибель через свої скінченні злі вчинки; бо причина й наслідок завжди мають бути рівними. Тож ми бачимо здоровим глуздом, що теорія вічного прокляття й вічного раю неможлива й нелогічна, бо жодна скінченна дія не може створити нескінченний результат. Отже, за Ведантою, мета людства — не тимчасова насолода чи біль, а Мокша, або абсолютна свобода; і кожна душа свідомо чи несвідомо прямує до цієї мети через різні переживання життя й смерті.
Swami Paramananda
20
Наші уми повинні медитувати над якимось об'єктом. Залежно від того, що він думає, людина може створити атмосферу сяйва, піднесеності, бадьорості; і це приносить радість. Або він може нести з собою похмурість. Це питання звички мислення. Ми повинні будувати своє життя за допомогою наших думок. Є багато способів, якими ми можемо це зробити. Мистецтво, музика, навіть ручна праця — все це може принести дозрівання душі.
Swami Paramananda
18
Той, хто бачить Себе скрізь, нічого не уникає, тому що через свою вищу свідомість він відчуває себе єдиним з усім життям. Коли людина бачить Бога у всіх істотах і всіх істот у Бозі, а також Бога, що живе у власній Душі, як вона може ненавидіти будь-яку живу істоту? Горе і омана тримаються на вірі в різноманітність, що веде до конкуренції та всіх форм егоїзму. З усвідомленням єдності відчуття різноманітності зникає, і причина страждань усувається.
Swami Paramananda
12
Воно рухається і не рухається. Воно далеко, і також воно близько. Воно всередині, і також воно поза всім цим. Воно близько до тих, хто має силу зрозуміти Його, бо воно перебуває в серці кожного; але воно здається далеким тим, чий розум покритий хмарами чуттєвості та самообману. Воно всередині, бо воно є найглибшою Душею всіх істот; і воно зовні як сутність усього зовнішнього всесвіту, наповнюючи його, як всюдисущий ефір.
Swami Paramananda
8