Swami Paramananda

Індійський монах та поет.

Духовний учитель та поет, відомий тим, що приніс східні вчення світовій аудиторії. Він наголошував на внутрішньому мирі, безкорисливому служінні та медитації як шляхах до просвітлення. Його писання, часто виражені в ліричній та медитативній мові, надихають шукачів плекати як духовну мудрість, так і співчуття в повсякденному житті. Він залишається шанованим за його синтез відданості та універсальної філософії.

Swami Paramananda Tsytaty pro задоволення

All Смерть(5)Життя(5)Розум(5)Природа(4)Душа(4)Зло(4)Бог(4)Серце(3)Задоволення(3)Знання(3)Невігластво(3)

Ідея нагороди й покарання також походить звідси. Що б ми не сіяли, мусимо пожинати. Інакше бути не може. [...] Якщо людина проводить усе життя в злих думках і в неправедних ділах, то їй марно шукати щастя в майбутньому; бо наше «після» — не справа випадку, а наслідок реакції на наші теперішні дії. [...] Але ніколи не слід забувати, що всі ці уявлення про нагороду й покарання існують у царині відносності або скінченності. Жодна душа не може бути приречена на вічну загибель через свої скінченні злі вчинки; бо причина й наслідок завжди мають бути рівними. Тож ми бачимо здоровим глуздом, що теорія вічного прокляття й вічного раю неможлива й нелогічна, бо жодна скінченна дія не може створити нескінченний результат. Отже, за Ведантою, мета людства — не тимчасова насолода чи біль, а Мокша, або абсолютна свобода; і кожна душа свідомо чи несвідомо прямує до цієї мети через різні переживання життя й смерті.
Swami Paramananda
20
Післясмертний світ не сяє для тих, кому бракує сили розрізнення, і хто легко піддається чару швидкоплинних речей. Як діти спокушаються іграшками, так їх спокушають насолода, влада, ім’я й слава. Для них це здається єдиною реальністю. Прив’язавшись до тлінного, вони багато разів потрапляють під владу смерті. Є в нас одна частина, яка мусить померти; є інша, що ніколи не помирає. Коли людина може ототожнити себе зі своєю безсмертною природою, єдиною з Богом, тоді вона долає смерть.
Swami Paramananda
20
Добре й приємне підходить людині; мудрий досліджує обидва й розрізняє їх; мудрий віддає перевагу доброму перед приємним, але дурний обирає приємне — через любов до тілесної насолоди.
Swami Paramananda
8