Swami Paramananda
Swami Paramananda Tsytaty pro Життя
Ідея нагороди й покарання також походить звідси. Що б ми не сіяли, мусимо пожинати. Інакше бути не може. [...] Якщо людина проводить усе життя в злих думках і в неправедних ділах, то їй марно шукати щастя в майбутньому; бо наше «після» — не справа випадку, а наслідок реакції на наші теперішні дії. [...] Але ніколи не слід забувати, що всі ці уявлення про нагороду й покарання існують у царині відносності або скінченності. Жодна душа не може бути приречена на вічну загибель через свої скінченні злі вчинки; бо причина й наслідок завжди мають бути рівними. Тож ми бачимо здоровим глуздом, що теорія вічного прокляття й вічного раю неможлива й нелогічна, бо жодна скінченна дія не може створити нескінченний результат. Отже, за Ведантою, мета людства — не тимчасова насолода чи біль, а Мокша, або абсолютна свобода; і кожна душа свідомо чи несвідомо прямує до цієї мети через різні переживання життя й смерті.
Наші уми повинні медитувати над якимось об'єктом. Залежно від того, що він думає, людина може створити атмосферу сяйва, піднесеності, бадьорості; і це приносить радість. Або він може нести з собою похмурість. Це питання звички мислення. Ми повинні будувати своє життя за допомогою наших думок. Є багато способів, якими ми можемо це зробити. Мистецтво, музика, навіть ручна праця — все це може принести дозрівання душі.
Той, хто бачить Себе скрізь, нічого не уникає, тому що через свою вищу свідомість він відчуває себе єдиним з усім життям. Коли людина бачить Бога у всіх істотах і всіх істот у Бозі, а також Бога, що живе у власній Душі, як вона може ненавидіти будь-яку живу істоту? Горе і омана тримаються на вірі в різноманітність, що веде до конкуренції та всіх форм егоїзму. З усвідомленням єдності відчуття різноманітності зникає, і причина страждань усувається.
Гіндуси не звинувачують невидиме Провидіння у всіх стражданнях цього світу, а пояснюють їх природним законом причини та наслідку. Якщо людина народжується щасливою чи нещасною, повинна бути причина; тому, якщо ми не можемо знайти причину в цьому житті, вона повинна була статися в попередньому існуванні, оскільки жоден наслідок не можливий без причини. Усе добро, яке приходить до нас, — це те, що ми заробили власними зусиллями; і все зло, яке є, є результатом наших власних минулих помилок. Оскільки, крім того, наше сьогодення було сформоване нашим минулим, так і наше майбутнє буде сформоване нашим сьогоденням.
Є речі, що мають універсальні властивості, як-от музика. Вони передають щось більшого масштабу. Вони поєднують нас із універсальним сховищем життя й знання.