Як можливо, щоб істота з такими чутливими коштовностями, як очі, з такими зачарованими музичними інструментами, як вуха, і з таким дивовижним арабеском нервів, як мозок, могла відчувати себе чимось меншим за Бога?
Ми дозволили мисленню мозку розвинутися й панувати над нашим життям. Як наслідок, ми ведемо війну всередині себе. Мозок прагне того, чого не хоче тіло; тіло прагне того, чого не дозволяє мозок. Мозок дає накази, яких тіло не виконує, а тіло дає імпульси, які мозок не може прийняти.
Тварина прагне їсти животом, а людина — мозком. Коли в тварини повний шлунок, вона перестає їсти, але людина ніколи не певна, коли зупинитися. Коли вона з’їла стільки, скільки може вмістити її живіт, вона все одно відчуває порожнечу й усе ще має потяг до подальшого задоволення.
Твій світ — це всі ці елементи: світло й звук, смак, запах і дотик, сплетені в багатьох вимірах на дивовижному ткацькому верстаті твого мозку. Твій мозок — найскладніше в світі, який ти сам виростив... навіть не замислюючись про це.
Свідомо уважна увага — це спроєктована функція мозку: він сканує середовище в пошуках будь-якої загрози, що змушує вносити зміни. Якщо ти ототожнюєш себе з «викривачем проблем», то природно визначаєш себе як людину, що перебуває в постійному стані тривоги.