Замінюючи страх невідомого цікавістю, ми відкриваємо себе нескінченному потоку можливостей. Ми можемо дозволити страху керувати нашим життям або стати дитинними в цікавості — розширювати межі, вискакувати з зони комфорту й приймати те, що життя пропонує нам.
Життя існує лише в цю саму мить, і в цій миті воно нескінченне й вічне, бо теперішня мить нескінченно мала; перш ніж ми зможемо її виміряти, вона вже минула — і все ж вона існує вічно.
Ми відчуваємо, що наші дії добровільні, коли вони випливають із рішення, і недобровільні, коли відбуваються без рішення. Але якщо саме рішення було б добровільним, кожне рішення мало б передувати рішенню вирішити — нескінченна регресія, яка, на щастя, не відбувається. Дивно, але якби нам довелося вирішувати, щоб вирішувати, ми не були б вільні вирішувати.