Як можна побачити, коли очі відкриті, так можна зрозуміти, коли відкрите серце.
Перш ніж настане мир, потрібна війна — і цю війну треба вести проти себе. Наш найгірший ворог — це ми самі: наші вади, наші слабкості, наші межі. І наш розум — такий зрадник! Що він робить? Він прикриває наші вади навіть від наших власних очей і вказує нам причину всіх труднощів: «інші!» Так він постійно вводить нас в оману, тримає незрячими щодо справжнього ворога й штовхає нас воювати з тими «іншими», показуючи їх як ворогів.
Якщо існує святенне зречення, то це зречення малих здобутків заради кращих; не заради «нічого», а тому, що відкритими очима бачиш, що краще, а що нижче. Навіть якщо вибір доводиться робити між двома миттєвими здобутками, один із них завжди виявляється більш реальним і тривким — і саме його слід обирати на цей час.
Є два способи досягти контролю над своєю діяльністю. Перший — довіра до сили власної волі: знати, що якщо сьогодні ти зазнав невдачі, то завтра не зазнаєш її. Другий — тримати очі широко відкритими й уважно спостерігати за своєю діяльністю в усіх аспектах життя. У темряві ми падаємо, але в світлі ми бачимо, куди йдемо.
У малій справі чи в великій — спершу порадься з собою й з’ясуй, чи є в твоєму власному бутті якийсь внутрішній конфлікт щодо того, що ти хочеш зробити. І коли ти не знаходиш конфлікту, будь певен: для тебе вже прокладено шлях. Тобі лишається відкрити очі й зробити крок уперед — і наступний крок буде ведений Богом.
В очах провидця кожен листок дерева — це сторінка Святого Писання і містить божественне одкровення.
Коли я відкриваю очі на зовнішній світ, я відчуваю себе краплею в морі. Але коли я закриваю очі й дивлюся всередину, я бачу весь всесвіт як бульбашку, підняту в океані мого серця.
Віра й невіра розділили людство на стільки сект, засліпивши його очі перед баченням єдності всього Життя.