Якщо ти можеш відмовитися від дуальності, залишається лише Брахман, і ти знаєш себе як цього Брахмана, але для того, щоб це відкриття стало безперервним, потрібна медитація. Не виділяй для цього періоди часу. Не розглядай це як щось, що ти робиш, коли сидиш із заплющеними очима. Ця медитація має бути безперервною. Роби це під час їжі, ходьби і навіть розмови. Це має тривати весь час.
Він — справжній Гуру, який може відкрити перед твоїми очима форму безформного; який навчає простого шляху — без обрядів і церемоній; який не змушує тебе зачиняти двері й затамовувати подих, зрікаючись світу; який змушує тебе відчувати Верховний Дух щоразу, коли розум прив’язується; який навчає тебе бути спокійним серед усіх твоїх занять. Безстрашний, завжди занурений у блаженство, він зберігає дух йоги серед насолод.
Яка чудесна велич! Яке приголомшливе приниження! О найвеличніше смирення! Щоб Володар усього Всесвіту — Бог і Син Божий — так принизив Себе, прийнявши вигляд малого хліба, заради нашого спасіння… У цьому світі я не можу бачити Найвищого Сина Божого власними очима, окрім Його Пресвятого Тіла й Крові.
Багато вчителів скажуть тобі вірити; тоді вони вимикають у тебе очі розуму й наказують слідувати лише їхній логіці. Та я хочу, щоб ти тримав очі розуму відкритими; і, крім того, я відкрию в тобі ще одне око — око мудрості.
Ті, хто без співчуття, не можуть бачити того, що видно очима співчуття.
Як можна побачити, коли очі відкриті, так можна зрозуміти, коли відкрите серце.
Ходімо вперед у мирі, очі — на небо, єдина мета наших трудів.
Тоді ми усвідомлюємо, що деградований кокон, у якому ми ховалися, огидний, і ми хочемо якнайсильніше розпалити світло. Насправді, ми не розпалюємо світло, а просто ширше розплющуємо очі. Ми впадаємо в певну гарячку.
На один день — лише на один день — говори про те, що нікого не турбує, і принеси трохи миру в ці прекрасні очі.
Ти колись дуже тихо сидів із заплющеними очима й спостерігав рух власного мислення? Ти спостерігав, як працює твій розум? Або радше — чи розум спостерігав сам себе в дії, щоб побачити, які в тебе думки, які почуття, як ти дивишся на дерева, на квіти, на птахів, на людей, як ти реагуєш на підказку чи як відгукуєшся на нову ідею? Ти колись робив це?
Те, за що ми найбільше маємо бути вдячні, ми просто беремо як належне. Без повітря ми не проживемо більше ніж хвилину-дві. Щодня ми вдихаємо й видихаємо, але чи відчуваємо ми вдячність до повітря? Якщо ми не п’ємо воду — ми не виживемо. Навіть наше тіло значною мірою складається з води. Але чи надаємо ми воді цінності? Щоранку, коли ми відкриваємо очі, ми бачимо сонце, яке благословенно дарує нам світло й енергію життя, яких нам так бракує. Але чи ми вдячні сонцю?
Вдячність — найсолодше в житті шукача, у всьому людському житті. Якщо у твоєму серці є вдячність, тоді в очах буде неймовірна солодкість.
Пам’ятай: для Бога немає нічого малого. Робіть усе, що ви робите, з любов’ю.
Коли ти дивишся своїми очима на природу, що відбувається десь назовні… ти дивишся на себе.
Молися: Господи, зроби так, щоб мої очі бачили лише добре в кожному.
Перш ніж настане мир, потрібна війна — і цю війну треба вести проти себе. Наш найгірший ворог — це ми самі: наші вади, наші слабкості, наші межі. І наш розум — такий зрадник! Що він робить? Він прикриває наші вади навіть від наших власних очей і вказує нам причину всіх труднощів: «інші!» Так він постійно вводить нас в оману, тримає незрячими щодо справжнього ворога й штовхає нас воювати з тими «іншими», показуючи їх як ворогів.
Подивись на Його люб’язне обличчя. Подивись на Його заплющені й запалі очі. Подивись на Його рани. Подивись на Ісуса в обличчя — і там ти побачиш, як Він любить нас.
Шрі Рамакрішна значно більший, ніж учні розуміють його. Він втілення безмежних духовних ідей, здатних розвиватися безмежними способами… Один погляд його милостивих очей може за цю мить створити сотні тисяч Вівекананд. І якщо він вирішить тепер працювати не через інших, а через мене — зробивши мене своїм інструментом — я можу лише вклонитися його волі.
Бог всюди. Присутність Бога — і в очах, і в тому, що бачиться. Той, хто бачить, і те, що бачиться, — Бог.
Як можливо, щоб істота з такими чутливими коштовностями, як очі, з такими зачарованими музичними інструментами, як вуха, і з таким дивовижним арабеском нервів, як мозок, могла відчувати себе чимось меншим за Бога?
Христос не має тіла тепер, окрім мого. Він молиться в мені, працює в мені, дивиться через мої очі, говорить через мої слова, діє через мої руки, ходить моїми ногами й любить моїм серцем.
Якщо існує святенне зречення, то це зречення малих здобутків заради кращих; не заради «нічого», а тому, що відкритими очима бачиш, що краще, а що нижче. Навіть якщо вибір доводиться робити між двома миттєвими здобутками, один із них завжди виявляється більш реальним і тривким — і саме його слід обирати на цей час.
Багато очей проходять через луг, та небагато бачать там квіти.
Є два способи досягти контролю над своєю діяльністю. Перший — довіра до сили власної волі: знати, що якщо сьогодні ти зазнав невдачі, то завтра не зазнаєш її. Другий — тримати очі широко відкритими й уважно спостерігати за своєю діяльністю в усіх аспектах життя. У темряві ми падаємо, але в світлі ми бачимо, куди йдемо.
Саме задоволення — це шлях до здорового глузду. Задоволення — це відкрити очі реальності ситуації, а не ставати на бік то однієї, то іншої точки зору.