Ті, хто без співчуття, не можуть бачити того, що видно очима співчуття.
Люди зазвичай вважають ходіння по воді або по тонкому повітрю дивом. Але я думаю, що справжнє диво — не ходити ні по воді, ні по тонкому повітрю, а ходити по землі. Щодня ми залучені в диво, яке навіть не помічаємо: блакитне небо, білі хмари, зелене листя, чорні допитливі очі дитини — наші власні два ока. Усе — диво.
Не уникай дотику до страждання й не заплющуй очі перед ним. Не втрачай усвідомлення існування страждання в житті світу. Знайди способи бути поруч із тими, хто страждає, будь-якими засобами: особистим контактом і візитами, образами, звуками. Так ти пробудиш себе й інших до реальності страждання у світі. Якщо ми торкнемося страждання світу й будемо зворушені ним, ми можемо вийти вперед, щоб допомогти тим, хто страждає.
Щодня ми зайняті чудом, яке навіть не впізнаємо: блакитне небо, білі хмари, зелене листя, чорні, допитливі очі дитини — наші власні два ока. Усе — диво.
Прокинувшись цього ранку, я усміхаюся. Переді мною — двадцять чотири нові години. Я клянуся прожити повністю кожну мить і дивитися на всіх істот очима співчуття.