Саме через індуїстську релігію я навчився шанувати християнство й іслам.
В ім’я релігії ми змушуємо трьохсоттисячні вдови дівчат до вдовства, хоча вони не могли зрозуміти значення обряду шлюбу.
Щойно ми втрачаємо моральну основу, ми перестаємо бути релігійними. Немає такої речі, як релігія, що стоїть вище за мораль.
Біблія для мене — така ж книга релігії, як Гіта й Коран.
Нагірна проповідь… прямо дійшла до мого серця. Я порівняв її з «Бхаґавад-ґітою». Мій юний розум намагався об’єднати вчення «Ґіти», «Світла Азії» та Нагірної проповіді. Це зречення — найвища форма релігії — дуже мене привабило.
Я народився як індус. І все ж я не дуже знаю індуїзм, і ще менше знаю інші релігії. Насправді я навіть не знаю, де я, і що саме має бути моєю вірою. Я маю намір уважно вивчити власну релігію і, наскільки зможу, — інші.
Страх смерті позбавляє нас і відваги, і релігії. Бо брак відваги — це брак релігійної віри.
Моя релігія й мій патріотизм, що походять з моєї релігії, обіймають усе життя.
Релігія нашого уявлення, хоч і недосконала, завжди підлягає процесу еволюції та переосмислення.
У Бога немає релігії.
Не є релігією мати за дружину дівчину, придатну лише сидіти в тебе на колінах; це вершина безрелігійності.
Релігія — це річ, яку треба проживати. Це не лише софістика.
Як тільки ми втрачаємо моральну основу, ми перестаємо бути релігійними. Не існує релігії, що може «перевершити» мораль. Наприклад, людина не може бути неправдивою, жорстокою чи розпусною й при цьому стверджувати, що Бог на її боці.
Я відчув, що Бхаґавад-Ґіта вчить нас: те, чого не можна практикувати щодня, не можна назвати релігією.