Релігія — будь-яка релігія, якою б чудовою вона не була — ніколи не стає універсальною. Тож тепер освіта універсальна, і ми маємо через систему освіти — від дитсадка до рівня університету — знаходити способи й засоби, щоб усвідомлення цих добрих речей, цінностей і внутрішніх цінностей стало можливим.
Кожна релігія наголошує на вдосконаленні людини, на любові, на повазі до інших, на співпереживанні чужому стражданню. На цих шляхах усі релігії мали більшою чи меншою мірою однаковий погляд і одну й ту саму мету.
Саме призначення релігії — керувати собою, а не критикувати інших.
Моя релігія — це доброта.
Любов і Співчуття — для мене справжні релігії. Але щоб розвинути це, нам не треба вірити в жодну релігію.
Без релігії теж є шлях — можливо, такий: через освіту, через наукові відкриття; тоді ти здобуваєш переконання. Не обов’язково справжня любов до інших, але заради їхнього власного інтересу вони показують любов і співчуття — ось так.
Розвиток любові й співчуття та зменшення гніву й злості — це універсальна діяльність, яка не потребує віри в жодну релігію.
Багато чинників, які нас розділяють, насправді значно поверховіші за те, що нас об’єднує. Попри всі відмінності — расу, мову, релігію, стать, багатство тощо — ми всі рівні щодо нашої фундаментальної людяності.
Про любов, про ненавинення інших і про повагу до всіх істот. Навіть тварини мають ці елементи в своїх моделях поведінки. Почнімо з того, як діють тварини. Вони чесні й цінують, коли ми чесні з ними. Якщо ти подаси тварині щось приємне в одній руці, а в іншій сховаєш мотузку, істота відчує твої наміри. Та тварини не мають релігії, не мають конституції. Їхня базова природа наділила їх здатністю розрізняти. Те саме — і для людей.
Яка моя релігія? Проста. Доброта.
У плюралістичних, демократичних суспільствах є свобода обрати релігію на свій смак. Це добре. Це дозволяє таким допитливим людям, як ти, блукати вільно!