Коли розум виходить за межі думки «про мене» — того, хто переживає, спостерігає й мислить — тоді з’являється можливість щастя, яке не псується.
Щастя дивне: воно приходить, коли ти його не шукаєш. Коли ти не докладаєш зусиль, щоб бути щасливим, тоді несподівано, таємничо щастя є — народжене чистотою, красою самого буття.
Щастя — це стан, про який ти не усвідомлюєш. Щойно ти усвідомлюєш, що ти щасливий, ти перестаєш бути щасливим.
Медитація — не гонитва за насолодою й не пошук щастя. Навпаки, медитація — це стан розуму, у якому немає ні поняття, ні формули, а отже — повна свобода. Саме такому розумові це блаженство приходить само собою, без запрошення. І коли воно вже є, хоч би ти жив у світі з усім його шумом, насолодами й жорстокістю — вони не торкнуться того розуму.