Ми самі творці власного щастя й страждання, бо все бере початок у розумі.
Щастя — найвища форма здоров’я.
Ми забуваємо, що попри поверхневі відмінності між нами, люди рівні в головному прагненні до миру й щастя.
Я вірю, що всі релігії прагнуть однієї й тієї ж мети: плекати людське добро й приносити щастя всім людям. Хоча засоби можуть здаватися різними, кінцеві цілі — однакові.
Найвища радість настає тоді, коли людина досягає стадії звільнення, де вже немає страждання.
Зрештою, причина того, що любов і співчуття приносять найбільше щастя, проста: наша природа понад усе плекатиме їх. Потреба в любові — у самій основі людського існування.
Сенс життя — щастя.
Найглибше джерело моєї розумової радості — мій спокій. Нічого не може зруйнувати його, окрім мого власного гніву.
У тибетців є прислів’я: «У дверях нещасного багатія спить задоволений жебрак». Сенс цього вислову не в тому, що бідність — чеснота, а в тому, що щастя не приходить із багатством, а народжується з уміння ставити межі своїм бажанням і жити в цих межах із задоволенням.
Бути добрим, чесним і мати позитивні думки; прощати тих, хто завдає нам шкоди, і ставитися до кожного як до друга; допомагати тим, хто страждає, і ніколи не вважати себе вищими за когось іншого. Навіть якщо ця порада здається доволі простою — доклади зусиль і перевір, чи, дотримуючись її, ти знайдеш більше щастя.
Співчуття має бути без упереджень і ґрунтуватися на визнанні того, що інші мають право на щастя — так само, як і ти.
Сенс життя — у щасті.
Кожна істота, навіть ті, хто ворожий нам, так само боїться страждання, як і ми, і шукає щастя так само, як і ми. Кожна людина має таке саме право на щастя й на те, щоб не страждати. Тож подбаймо про інших усім серцем — і про наших друзів, і про наших ворогів. Це основа справжнього співчуття.
Будь доброю людиною — теплою, ласкавою, прихильною. Це моя фундаментальна віра. Відчуття турботи й співчуття принесуть тобі щастя й спокій у душі та автоматично створять позитивну атмосферу.
Нам треба навчитися хотіти те, що в нас є, а НЕ мати те, чого ми хочемо, щоб здобути стійке й надійне щастя.
Найвищий джерело щастя — не гроші й не влада, а теплосердя.
Я не бачу жодної причини, чому тварин треба вбивати, щоб служити людською їжею, коли є так багато замінників. Адже людина може жити без м’яса. Лише деякі хижі тварини змушені існувати плоттю. Вбивати тварин заради спорту, заради задоволення, заради пригод, заради шкур і хутра — це явище водночас огидне й болісне. Немає виправдання для таких актів жорстокості... Життя для безмовної істоти так само дороге, як для людини. Як хочеться щастя й лякає біль, як хочеться жити й не помирати — так само й інші істоти.
Наші найцінніші вчителі — наші вороги. Друзі можуть допомогти нам багатьма способами, але лише вороги можуть дати нам виклик, потрібний для розвитку терпимості, терпіння й співчуття — трьох чеснот, необхідних для формування характеру, для здобуття миру в розумі та для наближення до справжнього щастя.
Ми маємо практикувати, показуючи одне одному любов і допомагаючи одне одному. Помилка — прагнути щастя й намагатися уникнути страждання, обманюючи та принижуючи інших людей. Ми повинні намагатися досягти щастя й усунути страждання добрим серцем і гідною поведінкою.
Я не знаю, чи має Всесвіт із його безліччю галактик, зірок і планет глибший сенс, чи ні, але принаймні ясно, що ми, люди, які живемо на цій Землі, стоїмо перед завданням створити для себе щасливе життя. Тому важливо відкрити, що саме принесе найбільшу міру щастя.
Ученики можуть вивчати переважно матерію, але не можуть ігнорувати людський розум, або свідомість; духовні практики можуть займатися переважно розвитком розуму, але не можуть повністю ігнорувати свої тілесні потреби. Саме тому я завжди наголошував на важливості поєднання й ментального, й матеріального підходу, щоб досягати щастя для людства.
Що об’єднує всі істоти — це їхнє прагнення до щастя.
Люди не є за своєю природою егоїстичними — це відокремлює нас від інших. Ми по суті соціальні істоти, які залежать від інших, щоб задовольняти свої потреби. Ми досягаємо щастя, процвітання й поступу через соціальну взаємодію. Тому доброзичливе й допоміжне ставлення сприяє і нашому, і чужому щастю.
Корінь щастя — альтруїзм: бажання бути корисним іншим.
Теплосердя й турбота про благополуччя інших — умова щастя, незалежно від того, чи ти релігійний.