Найщасливіший той, хто не очікує щастя від інших. Любов радіє й прославляє дарування, а не отримання. Тож учись любити й давати — і не очікувати нічого від інших.
Щастя осягнення Бога — самодостатнє: вічно свіже, надійне, безмежне й невимовне. І саме заради цього щастя світ постав у існуванні.
Усе, що живе, прагне щастя; та тисяча й одна біль і страх супроводжують кожну насолоду, яку людина шукає через невігластво винятковості.
Найщасливіший той, хто не очікує щастя від інших.
Люди чекають великого моменту, великої події, і забувають, що щастя народжується з того, як щодня наполегливо будувати малі речі життя. Люди чекають того особливого моменту, щоб висловити любов, і забувають, що любов проростає з уважності, яку практикують щодня. Вони чекають, але очікування — це майбутнє, а «Зараз» завжди час.
Якщо ми страждаємо в стражданнях інших і радіємо в радості інших, ми любимо Бога.