Лише досвід тиші — це справжнє й досконале знання.
Тиша — це нескінченна мова. Усна мова заважає іншій мові тиші. У тиші ти в тісному контакті з оточенням. Мова — лише засіб передавати свої думки іншому. Тиша завжди говорить.
Коли людина залишається без думок, вона розуміє іншого за допомогою універсальної мови Тиші.
Ти всі шукаєш тишу гори. Але ти дивишся назовні. Ця тиша доступна тобі вже зараз — всередині, у центрі твого власного буття.
Тиша — це істина. Тиша — це блаженство. Тиша — це мир. І тому Тиша — це «Я».
Тиша — це також розмова.
Осягнений випромінює хвилі духовного впливу в своїй аурі — і вони притягують до нього багатьох людей. Та він може сидіти в печері й зберігати цілковиту тишу.
Коли розум однокрапковий і повністю зосереджений, і знає найвищу тишу в серці — це справжнє навчання.
Тиша — наймогутніша. Мовлення завжди менш могутнє, ніж тиша.
Знай: усунення ототожнення з тілом — це милостиня, духовна аскеза й ритуальна жертва; це чеснота, божественне єднання й відданість; це рай, багатство, мир і істина; це благодать; це стан божественної тиші; це смерть без смерті; це джняна, зречення, остаточне визволення й блаженство.
Уховайся в тишу. Ти можеш бути тут, там або будь-де. Укорінений у тиші, утверджений у внутрішньому «я», ти можеш бути таким, як є. Світ ніколи не збурить тебе, якщо ти добре заснований на спокої всередині. Збирай думки в собі. Знайди центр думки й відкрий свою рівновагу Самості. У бурі й метушні будь спокійним і мовчазним. Спостерігай за подіями навколо як свідок. Світ — це драма. Будь свідком: зверненим усередину, споглядальним.