Незмінне можна осягнути лише в тиші. Коли це осягнено, воно глибоко впливає на мінливе, залишаючись саме незачепленим.
Навіть на мить не думай, що ти — тіло. Не давай собі ні імені, ні форми. У темряві й тиші знаходять реальність.
Жодна конкретна думка не є природним станом розуму — природний стан розуму лише тиша. Не «ідея» тиші, а сама тиша. Коли розум у своєму природному стані, після кожного переживання він мимоволі повертається до тиші; радше, кожне переживання відбувається на тлі тиші.
У мирі й тиші «шкіра» «я» розчиняється, і внутрішнє та зовнішнє стають одним.
Я просто виконувала (інструкцію мого вчителя): зосередити розум на чистому бутті «Я є», і залишатися в цьому. Я сидів годинами, і в моєму розумі було лише «Я є» — і незабаром мир і радість, а також глибока любов, що охоплює все, стали моїм звичним станом. У ньому зникло все — я сам, мій Гуру, життя, яке я проживав, світ навколо. Залишилися лише мир і непосяжна тиша.
Перенеси увагу від слів до тиші — і ти почуєш.
Тиша перед тим, як були сказані слова, — чи відрізняється вона від тиші, що прийшла після?
Що б тобі не довелося робити — стеж за своїм розумом. Також тобі потрібні моменти цілковитого внутрішнього миру й тиші, коли розум абсолютно нерухомий. Якщо ти це пропустиш — ти пропустиш усе. Якщо ні — тиша розуму розчинить і поглине все інше.
Щоб вийти за межі розуму, треба бути мовчазним і спокійним. Мир і тиша — тиша й мир — ось шлях за межі. Перестань ставити запитання.
Коли я дивлюся за межі розуму, я бачу свідка. Поза свідком — нескінченна інтенсивність порожнечі й тиші.