Розум того, хто медитує на одному-єдиному об’єкті, стає зосередженим в одну точку. А зосередженість розуму веде до перебування в собі. Справжнє досягнення — бути цілковито свідомим: усвідомлювати оточення й людей поруч, рухатися серед них усіх, але не зливати свідомість із середовищем. Треба лишатися у внутрішній незалежній уважності.
Щойно рушій усвідомлення Я запущено, він стає вічним і безперервним — через посилення.
Джняна не дається ні ззовні, ні іншою людиною. Її може усвідомити кожен у власному серці. Джняна-гуру кожного — це лише Верховне Я, яке завжди відкриває власну істину в кожному серці через буттє-свідомість «я є, я є». Його дар істинного знання — це ініціація в джняну. Ласка гуру — це лише та самосвідомість, яка є твоєю власною істинною природою. Це внутрішня свідомість, через яку він безперервно відкриває своє існування. Це божественне упадешу завжди природно відбувається в кожному.
Якщо ти триматимеш це відчуття «я» достатньо довго й достатньо сильно, хибне «я» зникне, лишивши лише неперервне усвідомлення справжнього, вкоріненого «я» — самої свідомості.
Сприйняття органами чуття може бути лише непрямим знанням, а не прямим. Лише власна усвідомленість — пряме знання.
Якщо ти спостерігаєш усвідомлення послідовно, саме це усвідомлення стає Гуру, яке відкриє Істину.
Ти — усвідомлення. Усвідомлення — це ще одна назва тебе. Оскільки ти — усвідомлення, немає потреби здобувати чи культивувати його. Усе, що тобі треба зробити, — відмовитися бути усвідомленим інших речей, тобто того, що не є Самістю. Якщо відмовитися від цього, лишається лише чисте усвідомлення — і це Самість.
Людині не треба йти шукати, де її очі, щоб бачити. Серце — там завжди відкрите для тебе, якщо ти дбаєш увійти в нього; воно завжди підтримує твої рухи, хоча ти можеш цього не усвідомлювати. Можливо, точніше сказати: Самість — це Серце. Насправді Самість — центр, і вона всюди усвідомлює себе як Серце або усвідомлення Самості.