Paramahamsa Prajnanananda
Paramahamsa Prajnanananda Tsytaty pro Духовне
Твоя медитація, твоя практика — ось що справді зробить радісним Гурудев. Не гроші, не дари — лише щира духовна практика твого серця.
Ми рідко думаємо й діємо свідомо. Тварини не мають вибору й просто живуть інстинктом. Натомість люди мають бути свідомими щодо того, що вони роблять, бо вони справді мають вибір, розрізнення, інтелект і раціональність. Як виконувати всі дії в свідомості? Духовне життя — це свідомий спосіб існування, і воно починається зі свідомого дихання. Якщо ти стежиш за своїм диханням і усвідомлюєш кожне вдихання та видихання, ти будеш свідомим кожної думки й кожної дії. Дихання постійно входить і виходить на тлі всіх твоїх занять. Якщо ти усвідомлюєш своє дихання й постійно за ним спостерігаєш, ти досягнеш того, що будеш свідомим усіх своїх думок і всіх своїх дій.
Як ми заздалегідь плануємо наші тіла й наші життя? Через власну карму. Кожної миті, коли ми щось робимо, в нас лишається відбиток цієї карми. Сукупність цих кармічних відбитків спрямовує нас туди, куди йти, і що робити. Наприклад, поїздка на духовний ретрит — це нагромадження карми. Спершу з’явилася думка; можливо, хтось розповів тобі про це. Потім проявилося бажання поїхати. Далі ти планував, як узяти відпустку від роботи, як розпорядитися грошима, як подорожувати й яку одежу треба. Ти мав виконати багато карм лише заради одного бажання, і сукупність цієї карми та нагромадження планування називається пракалпітта — заздалегідь продумане.
Якщо вчитель і учень обговорюють духовність на восьмий місяць — це погано для вчителя. Якщо духовні теми обговорюють на чотирнадцятий місяць — це погано для учня. Якщо це обговорюють у повний місяць або в новий — це погано для обох. А якщо духовні настанови обговорюють у перший день після повного місяця чи після нового — така освіта марна.
Духовний досвід — не ступінь і не диплом. Коли зникають слова й світ, ти переживаєш гру Свідомості всюди.
Учні мають бути обережними у щоденному житті. Якщо вони чинять неправильно або погано, наслідок може впасти на гуру. Тому гуру-наставник бере належні запобіжні заходи, обираючи учнів. У писаннях сказано: духовну мудрість слід давати лише дуже підготовленим шукачам або учням. Гуру не дарують знання Самості й духовну мудрість усім; вони уважно добирають студентів.