Paramahamsa Prajnanananda
Paramahamsa Prajnanananda Tsytaty pro страждання
Якщо рана існує, і ми знову й знову її дряпаємо, рана ставатиме більшою — так само й наше страждання.
Ми живемо в тілі, як у домі, в якому можна жити протягом одного життя. Одні люблять тіло й прив’язуються до нього. Інші вважають тіло всім, а дехто навіть думає: «Я — тіло». Є люди, яким не подобається або не подобається їхнє тіло. І безперечно, ми можемо дивуватися, чому так багато людей не люблять своє тіло, якщо вони його обрали. Їхнє страждання — наслідок їхньої власної невігластва. Справді, усе страждання походить від невігластва. «Мені не подобається це тіло; я хочу його змінити. Я не виглядаю гарно; я потворний».
Після осягнення те, чи прийме джняні інше тіло, — залежить від нього/неї, бо в нього/неї вже немає карми, що лишилася. Спершу шукачі мають вирішити, чи вони хочуть осягнення. Потім вони мають запитати себе: навіщо вони хочуть бути осягнутими. Осягнення означає свободу. Від чого? Від усього страждання: дуккха-ніврітті. Якщо хтось вільний від усього страждання, що тоді відбувається? Вічне блаженство. Якщо мета — досягти вічного блаженства, будучи вільним від страждання, і незалежно від того, чи повертається осягнений, якщо він у стані блаженства — хіба має значення, чи він лишається, чи йде?
Як довго ми хочемо продовжувати цю драму, цю гру карми, цю гру емоцій, гніву, заздрості, страху, розчарування й тривоги? Ми обираємо, чи хочемо продовжувати драму ще трохи. Гурудев любив казати: «Світ — це гра “цілуй і бий”». У цьому світі багато страждання, але мало радості. Трохи солодкості — багато гіркоти. Гурудев називав це «гіркою пігулкою, підсолодженою цукром».