Щоб осягнути тонку духовну істину, citta (пам’ять) має бути вільною від домішок і дисбалансів через практику медитації. Лише так можна увійти в стан реалізації.
Яка найсприятливіша якість духовного шукача? Тиша, спокій. Чому? Визначення неспокою — «світ». Тож чим більше людина втягнута у світ і прив’язана до нього, тим більше в ній неспокою.
Знай: твоя духовна праця плідна, коли ти відчуваєш спокій і нерухомість.
Сильне бажання, добрий супутник і практика — три кроки для швидкої духовної еволюції.
Справжній учитель може показати іншим правильний шлях до духовного просвітлення.
У «Бгаґавад-Ґіті» (9:33) Господь сказав: «анітьям-асукхам локам-імам прапя бхаджасва мам». Цей світ минущий — це ми всі знаємо. Асукхам — тут стільки страждання й немає надії знайти щастя в цьому світі. Єдине справжнє щастя — у духовній практиці. Тож послання Господа таке: «Чому ти так тяжко працюєш у світі, де немає шансу здобути щось?»
Практикуй свою садхану регулярно, як тобі наказано. Пам’ятай одну річ: не сідай для медитації надто довго. Натомість сідай кілька разів протягом дня. Крім того, їж здорову їжу й не переїдай. Якщо ти робитимеш це, безперечно матимеш духовний поступ, бо Бог любить лагідних і смиренних. Він слухає їх.
Через духовну еволюцію людина звільняється від тортур пристрасті, гніву й жадібності.
Бути незворушним перед двоїстістю життя — насолодою й болем, втратою й здобутком, похвалою й осудом, теплом і холодом — ось справжній доказ духовного поступу.
Через садхану (духовну дисципліну) людина здобуде мир.
Чистота думки, утримання від критики інших і свобода від марнославства та его — необхідні в духовному житті.
Знайди усамітнене місце для своєї духовної практики.
Без терпіння неможливо поступати на духовному шляху.
Аналіз (вічара), відсторонення (вайраґ’я) і добра компанія (сатсанґ) допомагають досягти стійкого духовного зростання.