Ми медитуємо й здійснюємо духовні практики в цьому тимчасовому тілі. Хоча тіло тимчасове, ти мусиш користуватися тимчасовим, щоб осягнути Істину.
Менше слів — більше справ! Зараз надто багато говорять. Через надмірні розмови марнується духовна енергія.
Уся духовна практика має бути спрямована на усунення оболонки й на відкриття ядра.
Я прийшов запалити в ваших серцях світильник Любові — щоб він сяяв день за днем, набираючи більшого блиску. Я не прийшов від імені жодної виняткової релігії. Я не прийшов із місією публічності для секти чи віровчення, для будь-якої справи. Я не прийшов і збирати послідовників для доктрини. У мене немає плану привабити учнів чи відданих у моє коло — чи в будь-яке коло. Я прийшов розповісти вам про цю єдину віру, про духовний принцип, про цей шлях Любові, про чесноту Любові, про обов’язок Любові, про зобов’язання Любові.
Є лише одна царська дорога для духовної мандрівки… Любов.
Саме тому, що вчення про людську єдність, засноване на духовній єдності всіх істот, сьогодні поширюється не належним чином, ми маємо багато розділень, що ведуть до багатьох конфліктів.
Поряд із мирською освітою треба плекати людські цінності й братися за духовну дисципліну.
Служіння — найвища духовна дисципліна. Молитва й медитація, або знання писань і Веданти (священних текстів Індії), не допоможуть тобі досягти мети так швидко, як служіння. Служіння має подвійний ефект: воно гасить его й дарує блаженство.
Тиша — це мова духовного шукача.
Ти маєш укорінити в серці духовний порив до світла й любові, Мудрості й Блаженства!
Людина, сповнена добрих якостей — Істини, Любові, відсутності заздрості, без егоїзму й ненависті — може бачити Бога, не шукаючи Його. Вона стає Джняні (людиною духовної мудрості).
Мета всієї духовної практики — любов.
Жінки переймаються чистотою та добробутом спільноти. Поки любов батька була пов’язана з буденними бажаннями, любов матері була пов’язана з духовними турботами.