Коли людина досягла спокійного Дихання, тоді для неї лишається єдина робота — завжди триматися стану спокою.
Коли дихання спокійне, це стан Кумбхаки. Коли людина бачить Самість у собі, це називають Брахмаджнаною — «Знанням Брахмана, Верховної Самості».
Немає потреби вдихати чи видихати. Це значно щасливіший стан; там є спокій — це Брахма.
Виснаж дихання, практикуючи Крію. Згодом дихання стане Стіра, спокійним.
Важко висловити стан, коли дихання стає спокійним, стхіра.
Розум не слід виносити назовні. Яка користь, якщо розум і очі спокійні, а тіло — ні? Сьогодні дихання не виходить, і породжується багато залежностей.
Те, що рятує від розуму (неспокійного дихання), тобто від манаси, називається мантрою; а те, що рятує від прив’язаності до тіла, називається тантрою.
Коли дихання спокійне вдень і вночі — тоді людина усвідомлює справжній стан мантри Рами.
Повітря (дихання) — Господь.
Якщо ти напишеш у зворотному порядку й подивишся в дзеркало, воно виглядатиме прямим. Так само, якщо ти змінюєш напрям дихання тіла, тоді побачиш Сварупу — форму твого «я».
Тихий Момент поза диханням — це Аллах, тобто Дім Тиші.
Якщо постійно рухати дихання (практикувати пранаяму), дихання припиняється й стає спокійним, стхіра.
Поза п’ятьма чуттями є розум — це дихання. Поза розумом є буддгі — це бінду, або крапка (між бровами). Поза бінду — Брахман, найвищий Самість, — Чистий Нуль, безформний.