Людина Божа — як океан: її не збентежують річки, що впадають у нього. Повнота миру, яку вона відчуває всередині, така велика, що проблеми світу, з якими їй доводиться мати справу, і страждання, крізь які їй доводиться проходити, стають незначними в порівнянні. Але якщо в тобі немає Бога — тоді це страждання стає всім і вся твоєму життю.
Поки ми ототожнюємо себе лише як продукт матеріального існування, не може бути справжнього миру.
Якщо духовна людина має любов, мир, самоконтроль і співчуття, ми можемо зрозуміти, що вона насправді правильно пов’язана зі своїм корінням…
Немає розв’язання для тривоги, окрім того, щоб знайти в собі мир, любов і співчуття та бути провідником цього співчуття, з’єднавшись із джерелом, що гармонізує все.
Ми не можемо штучно створити гармонію лише мирними угодами. Справжня гармонія має ґрунтуватися на правді: на тому, що нас справді єднає, і на нашому справжньому зв’язку одне з одним.