Ходімо вперед у мирі, очі — на небо, єдина мета наших трудів.
Ти усвідомлюєш, що Ісус у дарохранительниці саме для тебе — для тебе однієї? Він палко прагне увійти в твоє серце… не слухай демона, посмійся над ним і без страху прийми Ісуса миру й любові.
Моя душа пережила такий солодкий, такий глибокий мир, що неможливо було б його висловити.
О Ісусе! У цей день Ти здійснив усі мої бажання. Відтепер, поруч із Євхаристією, я зможу приносити себе в жертву в тиші, чекати Неба в мирі. Зберігаючи себе відкритим променям Божественного Причастя, у цій печі любові я буду спожитий — і, як серафим, Господи, я любитиму Тебе.
Якщо світ зневажає мене, якщо він вважає мене нічим, Божественний спокій затоплює мене. Бо я маю Святиню як свою опору. Коли я наближаюся до дароносиці, всі мої зітхання чутно... Бути нічим – моя слава. Я – атом Ісуса.
Чому ми повинні захищатися, коли нас неправильно розуміють і оцінюють? Залишмо це. Не будемо нічого говорити. Так солодко дозволяти іншим судити нас, як їм заманеться. О, благословенна тиша, яка дає душі стільки спокою!
Мій керівник, Ісус, не вчить мене рахувати свої вчинки, а робити все з любові, нічого Йому не відмовляти, радіти, коли Він дає мені можливість довести Йому, що я люблю Його — але все це в спокої — у відданості.