Є присутність, тиша, нерухомість, що існує сама по собі. Немає того, хто її робить; немає творця цієї нерухомості. Вона просто є в тобі, разом із тобою. Це — пахощі твого власного «я». Нічого не треба робити з цим — воно природно присутнє. Цей аромат миру, ця просторість — це аромат твоєї власної істоти.
Порожнеча, про яку я говорю, — не та порожнеча, яку уявляє розум. Вона не порожня. Тіло може й далі природно виражатися. Там є розумність. Можуть приходити емоції. Усе може гратися, але всередині — повна тиша, спокій і мир. Немає планування, немає стратегії, немає особистісної ідентичності. Є лише простір чистого буття. Це те, ким ми є, але ми мріємо й віримо, що ми не це.
Коли в людині немає его, вона одразу звільняється від усіх особистих суджень і бачить життя та світ божественними очима й розумом. Ніщо не ображає її, і вона завжди перебуває в повній тиші та мирі.
Немає нікого, хто має розуміти — є лише розуміння, яке розквітає в тобі як мир, радість і задоволеність.