Пам’ятай: ти не так нещасний, як ти сам себе зробив. Ти — теж Бог. І плекання цього постійного усвідомлення всередині допоможе тобі уникати хибних прив’язаностей, не ототожнювати себе зі своїм тілом, розумом і відчуттями. Тож тобі слід сказати собі: «Тіло, розум і відчуття — мої, але вони не є я, бо я — це вічне полум’я, яке не підвладне ні змінам, ні смерті, ні тлінню». Це усвідомлення має бути завжди з тобою.
Коли відчуття добре керовані й відведені від контакту з об’єктами світу, тоді сприйняття більше не створює образів у розумі. Розум тоді тренується в одновекторності. Коли розум перестає пригадувати шаблони думок із несвідомого, збалансований стан розуму веде до вищого стану свідомості. Ідеальний стан спокою, утверджений у саттві, — це найвищий стан просвітлення. Практика медитації та безприв’язаності — дві головні ноти. Для утвердження певної філософії життя потрібна дуже тверда переконаність.
Неможливо зрозуміти те, що існує, через міркування чи інтелектуальні дебати. Абсолютну істину неможливо науково довести, бо її не можна спостерігати, перевіряти або демонструвати через чуттєві сприйняття. (…) Тому вчені не можуть дійти жодного об’єктивного висновку щодо безсмертя душі та потойбічного життя — і, зрештою, ніщо не могло б їх переконати. (…) Об’єктивний світ — лише половина всесвіту. Те, що ми сприймаємо через органи чуття, — не весь світ. Інша половина, що включає розум, думки й емоції, не може бути пояснена чуттєвими сприйняттями зовнішніх об’єктів. (…) Душу не створено. Вона за своєю суттю — свідомість і досконала. Після розчинення грубого тіла все залишається прихованим. Душа виживає.