Медитативний стан — найвищий стан існування. Поки є бажання, справжнє щастя не може прийти. Лише споглядальне, «свідче» дослідження об’єктів приносить нам справжнє задоволення й щастя. Тварина має щастя в відчуттях, людина — в інтелекті, а Бог — у духовному спогляданні. І лише душі, що досягла цього споглядального стану, світ справді стає прекрасним. Для того, хто не бажає нічого й не змішує себе з тим, що є, різноманітні зміни природи стають одним панорамним видовищем краси й величі.
Чим більше ти думаєш про себе як про сяючу безсмертну Духовну сутність, тим сильніше прагнутимеш бути цілковито вільним від матерії, тіла й відчуттів. Це — палке бажання свободи.
Усвідомити Дух як Дух — це практична релігія. Усе інше добре лише доти, доки веде до цієї однієї великої ідеї. Досягти такого усвідомлення можна зреченням, медитацією — зреченням усіх відчуттів, розв’язанням вузлів, перерізанням ланцюгів, що прив’язують нас до матерії.
Цей світ, цей всесвіт, який відчувають наші органи чуття або який мислить наш розум, — це лише один атом, так би мовити, Бескінечного, спроєктований на площину свідомості; і в межах цього вузького обсягу, визначеного мережею свідомості, працює наш розум — і не далі. Тому має бути якийсь інший інструмент, щоб вивести нас за межі цього, і цей інструмент називається натхненням.
Відмовся від будь-якого бажання насолод у земному чи небесному. Керуй органами чуттів і керуй розумом. Терпи будь-які страждання, навіть не усвідомлюючи, що ти нещасний. Думай ні про що, окрім духовної свободи.