Від самого раннього світанку кожного дня я випромінюватиму радість усім, кого зустріну. Я буду розумним сонячним світлом для всіх, хто перетне мій шлях. Перед невгасимим світлом мого піднесення темрява втече.
Щастя — у тому, щоб робити інших щасливими, відмовляючись від власного інтересу, щоб приносити радість іншим.
Душа любить медитувати, бо в дотику до Духа — її найбільша радість...
Продовжуй «надувати» бульбашку, доки вона не розіб’ється об стінки й не стане морем радості.
Людина самореалізації знає блаженство, яке неможливо порівняти ні з чим у цьому світі. Її радість не залежить від жодного об’єкта чи чуттєвого досвіду. Це непорівнянне щастя, яке не можна описати словами. Таку радість називають саттвік-ананда.
Вічно нова радість — це Бог. Він невичерпний; і коли ти продовжуєш медитації роками, Він зачаровує тебе нескінченною винахідливістю. Віддані, як ти, які знайшли шлях до Бога, ніколи не мріють обміняти Його на будь-яку іншу радість; Він спокусливий понад будь-яке порівняння.
З радості народжуються люди; заради радості живуть; у радості тануть у смерті. Смерть — це екстаз: вона знімає тягар тіла й звільняє душу від усякого болю, що виникає з ототожнення з тілом. Це припинення болю й скорботи.
В Індії є історія про юнака, який вмирає. Чуючи навколо ридання скорботи, він вигукнув: «Не ображайте мене вашими криками співчуття. Коли я злітаю в землю вічного світла й любові — саме я маю відчувати за вас. Для мене вже немає хвороби, ламання кісток, смутку, нестерпних серцевих мук. Я мрію про радість, я ковзаю в радості, я дихаю радістю повсякчас».
Щоб людині повернути собі свідомість безсмертя — потрібно довго: багато втілень правильних дій, добра компанія, допомога гуру, внутрішнє пробудження, мудрість і медитація. Щоб досягти цього стану самопізнання, кожна людина має практикувати медитацію, переносячи свою свідомість із обмеженого тіла в безмежну сферу радості, що відчувається в медитації.
Зберігай життєву енергію, дотримуйся збалансованого харчування й завжди усміхайся та будь щасливим. Той, хто знаходить радість у собі, відкриває, що його тіло заряджене електричним струмом — життєвою енергією, не від їжі, а від Бога. Якщо ти відчуваєш, що не можеш усміхатися, стань перед дзеркалом і пальцями підтягни куточки рота до усмішки. Це так важливо!
Душа любить медитувати, бо в дотику до Духа — її найбільша радість. Тож якщо під час медитації ти відчуваєш внутрішній опір, пам’ятай: небажання медитувати походить від его; воно не належить душі.
У духовному житті людина стає подібною до маленької дитини: без образи, без прив’язаності, сповнена життя й радості.
Я прийшов із радості; я живу в радості; у священній радості я розчиняюся.
Той, хто знаходить радість у собі, відкриває, що його тіло заряджене електричним струмом — життєвою енергією, не від їжі, а від Бога.