Коли ти стаєш комфортним із невизначеністю, у твоєму житті відкриваються нескінченні можливості. Це означає, що страх більше не є домінуючим чинником у тому, що ти робиш, і більше не заважає тобі діяти, щоб ініціювати зміни. Римський філософ Тацит слушно зауважив: «Прагнення до безпеки стоїть проти кожного великого й шляхетного підприємства». Якщо невизначеність для тебе неприйнятна — вона перетворюється на страх. Якщо ж вона цілком прийнятна — вона стає живістю, пильністю й творчістю.
Зрештою, немає нічого такого, як «моя свідомість» — є лише одна свідомість. І відчути свою єднаність із цією Одною (я відчуваю це безперервно, тому можу сказати, що знаю це напевно) — відчути цю єднаність із свідомістю, яка пронизує Всесвіт. У деяких традиціях її називають Богом. Відчути це — означає звільнитися від страху, від тривоги й перенестися в дуже глибоке місце миру, але також у підвищену живість.
Життя більшості людей керується бажанням і страхом. Бажання — це потреба додати до себе щось, щоб бути собою повніше. Усякий страх — це страх втратити щось і тим самим стати меншим, бути менш. Ці два рухи затуляють факт, що Буття не можна ні дати, ні забрати. Буття в повноті вже всередині тебе. Зараз.
Усяка негативність спричиняється накопиченням психологічного часу й запереченням теперішнього. Неспокій, тривога, напруга, стрес, турботи — усі форми страху — виникають через надто багато майбутнього й замало присутності. Вина, жалкування, образа, претензії, смуток, гіркота й усі форми непробачення — через надто багато минулого й замало присутності.
Тож приділи повну увагу тому, що ти відчуваєш, і не називай це подумки. Коли ти входиш у відчуття, будь надзвичайно уважним. Спершу це може здаватися темним і страшним місцем, і коли з’являється порив відвернутися від цього — спостерігай, але не дієш. Постійно тримай увагу на болю, продовжуй відчувати скорботу, страх, жах, самотність — що б це не було. Будь пильним, будь присутнім — присутнім усім своїм Буттям, кожною клітиною свого тіла. Роблячи це, ти приносиш світло в цю темряву. Це полум’я твоєї свідомості.
Як чудово виходити за межі бажання й страху у стосунках. Любов не прагне нічого й не боїться нічого.
Коли ти повністю присутній із кожною людиною, яку зустрічаєш, ти відмовляєшся від концептуальної ідентичності, яку ти для неї створив — від свого тлумачення того, ким вона є і що робила в минулому — і здатний взаємодіяти без егоїстичних рухів бажання й страху. Увага — це ключ: пильна тиша.
Якщо невизначеність для тебе неприйнятна — вона перетворюється на страх. Якщо ж вона цілком прийнятна — вона стає більшою живістю, пильністю й творчістю.