Де б ти не відчував страх, спробуй дослідити — і ти знайдеш десь за ним смерть, що ховається. Усякий страх — це страх смерті. Смерть — єдине джерело страху.
Якщо ти стаєш більш чутливим до краси, до поезії — це означає, що твоя любов розквітла. І вся енергія, яку залишили страх, гнів і ненависть, перейде в твою любов, твою чутливість, твоє співчуття, твою творчість. Це вся алхімія перетворення неблагородних металів на золото.
Ще одна важлива річ: якщо ти спостерігаєш будь-що — страх, гнів, ненависть — вони зникнуть, залишивши в тобі величезну кількість енергії, яку ти зможеш використати для творчості. Тобі доведеться її використати: витоки-дірки зникли, і ти переповнюватимешся енергією. Але якщо ти спостерігаєш свою любов, співчуття, доброту, смиренність — вони не зникнуть. Вони теж мають величезну енергію, але що більше ти їх спостерігаєш, то сильнішими вони ставатимуть у тобі; вони тебе переважать, переповнять.
Медитація — це лише зусилля відкинути всі чужі елементи, щоб ти побачив себе таким, яким ти був до народження, віддзеркаленим у своїй чистоті. Це велика тиша й велика радість бути там. І щойно ти починаєш там перебувати — немає ні смерті, ні часу. Зникає весь страх, вся жадібність, весь гнів: ти просто там — без ідеї, без бажання.