Ми надто добре знаємо: наша свобода неповна без свободи палестинців.
Свободи однієї недостатньо без світла, щоб читати вночі; без часу або доступу до води, щоб зрошувати твоє поле; без уміння ловити рибу, щоб годувати свою родину.
Коли я виходив за двері до брами, що мала привести мене до свободи, я знав: якщо я не залишу позаду свою гіркоту й ненависть, я все ще буду в тюрмі.
Свобода не має сенсу, якщо люди не можуть наповнити шлунок їжею, якщо вони не мають притулку, якщо безграмотність і хвороби продовжують переслідувати їх.
Настав час прийняти в серці й у думках: свобода приходить разом із відповідальністю.
Зі свободою приходять відповідальності, і я не смію затримуватися, бо мій довгий шлях ще не завершено.
Свобода неподільна: кайдани на будь-кого з моїх людей були кайданами на всіх них; кайдани на всіх моїх людях були кайданами на мені.
Для борця за свободу надія — це те саме, що рятувальний круг для плавця: гарантія, що він триматиметься на поверхні й буде вільний від небезпеки.
Поки багато наших людей ще живуть у крайньій бідності; доки діти ще живуть під пластиковими покриттями; доки багато хто з наших людей ще без роботи — жоден південноафриканець не має відпочивати й тонути в радості свободи.