Для даоського світогляду безцільне, порожнє життя не означає нічого пригнічувального. Навпаки, воно означає свободу хмар і гірських потоків, що блукають ніде, квітів у непрохідних каньйонах — красивих без глядача — і морського прибою, що вічно миє пісок, без кінця.
Та коли не береться жодного ризику, немає свободи. Саме так, у промисловому суспільстві, надлишок законів, створених для нашої особистої безпеки, перетворює землю на розсадник, а поліцейські, найняті нас захищати, стають самозакоханими метушливими опікунами.
У дзен бідність — добровільна, і її вважають не стільки бідністю, скільки простотою, свободою від зайвого, незахаращеністю.
І от коли зникає сутнісна ідея любові, з’являються розмови про вірність. Насправді єдиною можливою основою для стосунків двох істот — чоловіка й жінки — є дарувати одне одному цілковиту свободу.