Вдячність — творча сила, мати й батько любові. Саме у вдячності існує справжня любов. Любов розширюється лише тоді, коли є вдячність. Обмежена любов не дає вдячності. Обмежена любов одразу зв’язується чимось — постійними бажаннями або постійними вимогами. Але коли любов безмежна — постійна любов — тоді на передній план виходить вдячність. І ця любов стає всією вдячністю.
Вдячність — один із найдієвіших способів доторкнутися до своєї душі.
Усі миті прекрасні — лише будь сприйнятливим і відданим. Усі миті — благословення, лише будь здатним бачити. Усі миті — благословення. Якщо ти приймаєш їх із глибокою вдячністю, нічого ніколи не піде шкереберть.
Те, за що ми найбільше маємо бути вдячні, ми просто беремо як належне. Без повітря ми не проживемо більше ніж хвилину-дві. Щодня ми вдихаємо й видихаємо, але чи відчуваємо ми вдячність до повітря? Якщо ми не п’ємо воду — ми не виживемо. Навіть наше тіло значною мірою складається з води. Але чи надаємо ми воді цінності? Щоранку, коли ми відкриваємо очі, ми бачимо сонце, яке благословенно дарує нам світло й енергію життя, яких нам так бракує. Але чи ми вдячні сонцю?
Вдячність — найсолодше в житті шукача, у всьому людському житті. Якщо у твоєму серці є вдячність, тоді в очах буде неймовірна солодкість.
Ставлення вдячності — це найвища йога.
Життя дурня порожнє від вдячності й повне страхів; його шлях цілком спрямований у майбутнє.
Любов зберігається мудрістю. Знищується вимогою, випробовується сумнівом, живиться тугою. Вона розквітає вірою й зростає вдячністю.
Зцілення починається тоді, коли ми можемо відчувати більше вдячності за те, що наша дитина прийшла в наше життя, ніж відчаю й обурення через те, що дитина померла. Саме вдячність зцілює відчай.
Пам’ятаймо минуле з вдячністю, живімо теперішнє з натхненням і дивімося в майбутнє з упевненістю.
Вдячність — це не просто слово; це не просто поняття. Це живе дихання твого справжнього існування на землі.
Приєднайся до мене в чистій атмосфері вдячності за життя.
Служімо світові душею. Плата, яку ми отримаємо за нашу службу, буде у валюті вдячності — вдячності Бога, єдиної вдячності Бога.
Мій намір сьогодні — розширити потік достатку через енергію вдячності.
Якщо в тобі є справжня вдячність, вона проявиться автоматично. Її буде видно в твоїх очах, навколо твого єства, в твоїй аурі. Це як аромат квітки. У більшості випадків якщо є красива квітка, то аромат буде природно. Квітку й її аромат неможливо розділити.
Твоє просвітлення досконале лише тоді, коли тиша стає святкуванням. Тому я наполягаю: після медитації ти маєш святкувати. Після того як ти був у мовчанні, ти маєш насолодитися ним, маєш висловити подяку. Глибоку вдячність треба показати всьому — лише за можливість бути тобою, за те, що ти можеш медитувати, можеш бути в тиші, можеш сміятися.
Носи вдячність, як плащ, і вона підживить кожен куточок твого життя.
Добрі й погані люди різко відрізняються. Погані ніколи не цінують доброти, яку їм показують, але мудрі цінують і вдячні. Мудрі намагаються висловити свою вдячність і подяку певним поверненням доброти — не лише тому, хто їм допоміг, а й усім іншим.
Побожна вдячність — це чисте щастя. Щастя — певна досконалість.
Молитва — це порив серця; це простий погляд, спрямований до неба; це крик вдячної любові серед випробування так само, як і в радості. І нарешті — це щось велике, надприродне, що розширює мою душу й єднає її з Ісусом.
Бути благословенним — означає жити у вдячності, щоб Бог міг наповнювати тебе вічно.
У духовному житті найпростіший спосіб перемогти его — щодня протягом п’яти хвилин дякувати Богові. Якщо ти не можеш віддати вдячність за п’ять хвилин — скажи її хоча б за одну хвилину. Віддай свою вдячність Богові. Тоді ти відчуєш, як усередині тебе росте солодка, пахуча й прекрасна квітка. Це квітка смиренності.
Найважливіша й найзначніша добра якість у нашому людському житті — вдячність. На жаль, ми якось примудряємося не виражати її ні в думках, ні в діях. Від самого початку життя ми чомусь навчилися не висловлювати її. Тож ми маємо найменше саме того, що нам найбільше потрібно, щоб стати кращою людиною.
Любов стає безкорисливою, коли її дарують просто щоб порадувати іншого — без жодного очікування відповіді. Безкорислива любов народжується в дусі вдячності, ентузіазму й сміливості. Вона дає людині таке внутрішнє задоволення, що всі егоїстичні насолоди тьмяніють у порівнянні.
Та людина, хоч би як вона була освічена й підготовлена у своїй справі, якщо в ній немає вдячності, позбавлена тієї краси характеру, що робить особистість пахучою.