Swami Sarvapriyananda
Swami Sarvapriyananda Tsytaty pro свідомість
Якщо ти Турія — чиста свідомість, у тебе немає проблем. Якщо ж у тебе є проблеми, то в певному сенсі ти все ще ототожнений із тілом і розумом… Проблеми завжди існують у трьох станах, але в єдиній реальності, що поза трьома станами, проблеми немає… Усвідомивши себе як це, живи своє життя в стані неспання, у стані сну й у стані глибокого сну — і тебе ніщо не торкається.
Застрягти в певному тілі, розумі й особистості — це невігластво. Відійти від певного тіла, розуму й особистості в тло свідомості — це просвітлення.
Коли ти просвітлений, ти розумієш: усе — це одна свідомість.
Ця сама свідомість, яка є в тебе зараз, це саме усвідомлення — абсолютна реальність… Це саме Я, це саме Саме — абсолютна реальність.
Я не є згустком плоті й думок. Я — свідомість, якій з’являється весь цей всесвіт… Тепер тонке питання: що це за предмети, які постають перед нами? Вони відмінні, зовнішні щодо свідомості, чи певним чином внутрішні для свідомості? … І світ, і тіло переживаються в думці, а думки переживаються в свідомості. Коли ти йдеш цим шляхом думки, тоді початкова відмінність, яку ти зробив, щоб сприймати себе як істоту чистої свідомості, починає відкривати не лише свідомість, а й усе, що свідомість усвідомлює: весь зовнішній всесвіт, весь внутрішній всесвіт думок і емоцій — і все це теж не відмінне від свідомості. Істина в тому, що свідомість відмінна від усього, що вона переживає й освітлює, але те, що вона переживає й освітлює, насправді не відмінне від свідомості, бо сказати, ніби щось існує поза свідомістю, — це лише абстракція.
Добре й погане, піднесене й принижувальне — все пливе повз тебе в річці розуму. Ти — свідомість, що сидить на берегах річки розуму й спостерігає.
Лише свідомість — це реальність, а те, що ми вважаємо несвідомим — матерія, час, простір, тіла, цей світ — є проявами в свідомості, а не чимось окремим від свідомості. Так само, як сон, коли ти засинаєш і бачиш сон: усе, що ти бачиш у сні, не має існування поза твоїм власним розумом. Так само й увесь цей Всесвіт, який ми переживаємо, не має існування поза свідомістю… У сні немає розумної, логічної відповіді для сну.
Коментар Шанкари до Брахма-сутри — основа Адвайта-веданти, недуальної веданти… «Недуальна» означає: окрім тебе — цього справжнього Я — немає нічого іншого. Ти — єдина реальність, що існує. Поза тобою немає другої речі. Якщо немає двох, то дуже цікаве насліддя: усе, що ти бачиш навколо, у певному сенсі є лише тобою — не «непоза тобою»… Свідомість недуальна: це означає, що немає другої речі поза свідомістю… У тобі, в свідомості, весь всесвіт — це видимість, не друга річ поза тобою; тож ти — та недуальна свідомість… Єдність у серці, що виражається як множинність — і тоді те, що нам треба практикувати, це гармонія багатьох.
Цей Всесвіт, який ти переживаєш, ти переживаєш його у своїй свідомості. У твоїй свідомості жоден Всесвіт не народжується — він з’являється. Немає виробництва Всесвіту. Немає справжнього еволюціонування Всесвіту. Він з’являється, його переживають, він зникає.
Адвайта каже: весь всесвіт — це об’єкт, відомий і невідомий, що постає в свідомості — не відмінний від свідомості, не є «другою» сутністю, яку можна порахувати поряд зі свідомістю. Насправді це не друга істота окремо від свідомості — так само хвилі не є другою сутністю, яку можна порахувати окремо від води… Увесь всесвіт — відомий і невідомий — це лише свідомість, що постає перед собою як власні об’єкти, і тому немає двох: недуальність.
Ти насправді не той, хто прокидається. Ти насправді не той, хто мріє. Ти насправді не той, хто глибоко спить… Пробудження, сон і глибокий сон приходять і відходять протягом наших днів, але за всім цим стоїть одна спільна свідомість, одне спільне усвідомлення.
Ти — Сам, свідок трьох станів: неспання, сновидіння й глибокого сну… Усі три стани (неспання, сновидіння, глибокий сон) — це прояви: вони з’являються й зникають в одній свідомості — Турії, твоїй справжній природі.
Цей увесь світ, тіло, розум, ця особа й усі інші — це лише прояви в Мені, єдиній свідомості.
Видимості тіла-розуму з’являються в тобі — у свідомості — і зникають у тобі. Ти, свідомість, — той, хто переживає, але завжди незачеплений.
Адвайта-Веданта чітко розрізняє розум і свідомість на тій підставі, що розум — це щось, що з’являється свідомості. Тому свідомість — це лише те, що освітлює всі об’єкти… Досвід від першої особи — це те, що робить свідомість… З погляду Адвайти визначення досвіду — «свідомість плюс об’єкт».
Що таке Веданта? Свамі Вівекананда сказав би дві речі: божественність усередині нас і єдність існування… Вівекананда використовував Адвайта-Веданту як основу моралі. Те, що він казав, було таким: оскільки існує одна реальність, якщо я завдаю шкоди іншому, якщо я обманюю іншого, якщо я брешу іншому — я завдаю шкоди собі в найглибшому сенсі… Він також казав, що той, хто тікає від світу, щоб медитувати й померти в гімалайській печері, шукаючи Бога, — той збився зі шляху. І той, хто з головою поринає в марноти світу, — теж збився зі шляху. То який же шлях? Шлях — духовно осмислити своє щоденне життя… Ми маємо усвідомити себе як чисту свідомість — Ту́рія — і кожного та все інше як не що інше, як ту саму Ту́рію, і жити життя в мирі, повноті та радості. Усвідом божественність у собі та духовну єдність усього всесвіту. Проявляй цю божественність у щоденному житті через мир, любов і служіння всім істотам. Ось що означає духовно осмислити щоденне життя.