Дуже часто песимістичні люди говорять проти власного бажання. Вони хочуть взятися за якусь справу й кажуть: «Я зроблю це, але не думаю, що в мене вийде». Так вони перешкоджають собі на своєму шляху. Людина не знає, що кожна думка залишає відбиток у свідомості та в ритмі, з яким свідомість працює. Згідно з цим ритмом відображення стає реальністю й відбувається; і людина виявляється власним ворогом через незнання цих речей.
Кожна жива істота на землі любить життя понад усе. Навіть найменша комаха, чиє життя триває лише мить, намагається втекти від будь-якої небезпеки, щоб прожити ще трохи. І бажання жити найбільш розвинене в людині.
Найвеличніше — мати схильність до дружби. Вона проявляється у формі терпимості й прощення, у формі служіння й довіри. У будь-якій формі він це не виявляв — головна тема одна: постійне бажання довести свою любов до людства, бути другом для всіх.
Ті, хто прагне навчати, приходячи водночас учитися, не мають удавати з себе учнів; вони повинні приходити як учителі.
Майстерність полягає не лише в заспокоєнні розуму, а в спрямуванні його туди, на яку точку ти хочеш, дозволяючи йому бути активним настільки, наскільки ти бажаєш; у використанні його для здійснення своєї мети; і в тому, щоб він ставав тихим, коли ти хочеш його заспокоїти. Той, хто прийшов до цього, створив своє Небо всередині себе; йому не треба чекати Неба в потойбіччі, бо він створив його вже тепер — у власному розумі.