Співчуття — це народження в серці бажання полегшити страждання всіх істот.
Небо й пекло — це обидва творіння бажання.
Ось хтось приходить до мене — і я злюся або стаю напруженим, або в мені пробуджується якесь бажання. О, як же я радий! Це мене зачепило. І це — моя робота над собою. Якщо я злюся на тебе, бо твоя поведінка не відповідає моїй моделі того, яким ти «маєш бути», — то це моя проблема через те, що в мене є моделі. Немає очікувань — немає й образи. Якщо ти брехун і шахрай — це твоє Карма. Якщо мене обдурили — це моя робота над собою.
Вселенський жарт у тому, що якщо ти прагнеш пересувати гори й продовжуєш очищувати себе, зрештою ти прийдеш у місце, де зможеш пересувати гори. Але щоб дістатися цього стану сили, тобі доведеться відмовитися від того, хто хотів пересувати гори, щоб стати тим, хто «поставив гору на місце». Жарт у тому, що коли нарешті ти маєш силу пересувати гору, ти — та людина, яка її туди помістила; тож гора залишається.
Нарешті ти доходиш до точки, де майже все знаєш. Ти дуже мудрий. Ти дуже чистий… окрім того, що, можливо, ти потрапив у останню пастку: бажання знати все й усе ще бути собою — «тим, хто знає». Це неможливо. Бо вся кінцева сукупність знань не складається в нескінченне. Щоб зробити останній крок, «той, хто знає», має піти. Тобто ти можеш лише БУТИ всім, але не можеш знати все. Мета — недвоїстість: доки є «той, хто знає», і «те, що відоме», ти перебуваєш у двоїстості.
Світ досконалий таким, як він є, включно з моїм бажанням змінити його.